Давид Бурлюк: ” Німує ніч, людей немає…” Перевод А. Вертиля

х х х
Німує ніч, людей немає.
Привільно в просторі – зимі.
І хуртовина намітає
Гробниці білі у пітьмі.
Де брязкіт-шум, ліхтарний вогник,
Вагони – змії-втікачі.
Мов камінь місячний твій погляд,
Зоря, що падає вночі.
На глибині під чорним снігом
Знайшлося місце для могил.
Зжери простори шумним бігом,
Затьмивши паром небосхил.

1905 рік
Полтавська губ.

х х х
Немая ночь, людей не слышно.
В пространствах – царствие зимы.
Здесь вьюга наметает пышно
Гробницы белые средь тьмы.
Где фонари, где с лязгом шумным
Змеей скользнули поезда,
Твой взгляд казался камнем лунным,
Ночей падучая звезда.
Как глубоко под черным снегом
Прекрасный труп похоронен.
Пожри просторы шумным бегом,
Затмивши паром небосклон.

1905 год
Полтавская губ.