Бій під Чернєвим

Здається знов гримлять гармати
І в Чернєве палають хати,
і гинуть люди без вини.
В атаку знову ідуть солдати
і не одна скорботна мати
чекає сина із війни…

Здолавши кілометрів сорок,
допоки не дійшов ще ворог,
заснув в окопах батальйон.
Та ночі розірвавши морок,
на небі засіяли зорі –
безмежжя сяючий мільйон!

І я із ними, як учасник
тієї битви. Ваш сучасник
під небом зоряним стою.
До неба руки простягаю,
в молитві Бога призиваю,
щоб гідно вистоять в бою!

І тільки почало світати,
Як танки стали наступати,
потворні ящери рябі…
І знов у хід пішли гранати –
в атаку піднялись солдати
і зав’язавсь жорстокий бій.

На полі тих потвор десятки,
то, може, треба відступати,
Клевеніі східні береги?
Та десь взялись сорокопятки
і разом дві малі гармати
спинили лютих ворогів.

Як би не скінчились снаряди,
то не пустили б ми армади
на наші ниви і сади…
Лежать бійці під зорепадом,
що бій вели не слави ради,
а світ спасали від біди!

Олексій Щербань – голова літературно – мистецького обєднання «Сіверщина», м.Глухів, Сумська область, Украї