Василю ЧУБУРУ


К А Р А


Ніхто й нікого смертю не скарá
Тому, що СМЕРТЬ, урешті-решт, – не КАРА.
Смерть – це межа. Без зла і без добра.
Важка, мов камінь і легка, мов хмара.

Межа проміж порожнім та пустим.
В безмежжі меж – одна межа єдина
І знана, і непізнана ніким,
Відчутна і незримо-невловима.

Ніхто й нікóго смертю не скара.
Так є. Було. Так буде… Так і треба,
Бо наша смерть – це витончена гра,
Яку, як засіб від нудьги для себе,
Бог вигадав у самоті добра…


                               &

…Й коли душа, зробившись наче твердь,
Здригнеться від смертельного удару,
Сприйму як КАРУ – не фатальну смерть…
Сприйму земне життя, як Божу КАРУ!