Про культурний феномен украінського репу. Діва Марія, мабуть, і в найдивних снах (про святий Дух та запліднення від нього) не думала, не мріяла, що її ім'я прорепують, тобто, потовчуть в речитативі в репівській манері, як це трапилося в пісні переможців Нацвідбору Євробачення 24 Альони та Джері. Але щось подібне вже відбувалося, коли репер Аліна Паш "прорепилася" з Гімном України (2019 рік, Майдан Незалежності). Що з того, запитаєте? Відповідаю - коріння хіп-хопу та репу дуже старе, американсько-африканське, та давно вийшло з моди. Навіщо українські артисти намагаються наздогнати вже досить набридлі стилі? Це все одно, що раптом отямитися та ввести в моду мелодію Леткі-єньки. Тобто, українська попкультура не намагається створити щось своє, унікальне, а з шкіри лізе наздогнати музичні стилі, які давно вже своє відпрацювали. І це дуже дивно і нічого, крім жалю, не викликає. А на Євробаченні, як бачимо, завжди перемагає пісня з широкою мелодію та наповнена щирими почуттями. Які почуття заклали автори пісні про Мати Терезу та Діву Марію - незрозуміло, бо це пісенний конкурс, а не духовно рятувальний захід секти "апостола" Мунтяна. Щось там наші попсові діячі переплутали, мабуть захмарні гонорари затулили їм вуха та очі. Послухали б, як співала на минулому конкурсі переможниця, шведська співачка Looren - широкий, величний спів, ніяких підтанцьовок, хорів, суміші стилів. (Як в пісні Альони та Джері чого тільки не намішано - реп+ попса+народний хор). Послухали б, як співає співак Slimane - від Франції, сила почуттів якого просто пробирає до кісток. Ніякого випендрьожу. Просто співає - з великим почуттям. Хочеться нагадати: українська культура дуже щира та пісенна. Нічого не треба вигадувати. Не треба мудрувати і переносити в словах акцент на останній склад, щоб походило щось накшталт англійської Просто треба співати з душею та від усього серця.