Оповідання Пропісоч мої мізки, мій народе, будь ласочка. Я ж твій вірний Слуга. Здавалось, я роблю все, щоб тобі було на краще. І щоб країна наша процвітала. А мій рейтинг щоб зростав. Знаю, ти полюбляєш шашлики. Я тебе й запросив. Але ти чомусь налякавсь, і мій рейтинг раптом стрибнув до гори другом. Як це? На голову не налазить, блін, - чому? Відповідай, благаю! Знаю, ти вподабаєш море, Крим, шаурму. Я й розмінував Чонгар, щоб ти їздив собі спокійно з діточками до моря, у відпустку, щоб на міні не підірвався, це ж логічно, чи не так? Та раптом ти у відповідь знітився, і мій рейтинг посунувся з катастрофічною швидкістю трохи не додолу. Чому, мій народе? Чому? А оті яйця, що іменують - "золоті"? Тобі ж відома казочка про курочку рябу. То що, курці можна нести "золоті" яйця, а моєму міністру - ні? Щось незрозуміле твориться, якби я знав, що такий у мене вередливий народ, то пішов би служити якомусь іншому, ну, чесно! А той зухвалий генерал, що сказав мені: Я не твій слуга. Знаєш його? Він тепер у вигнанні у Лондоні. Мені, Слузі, треба віддані генерали. Ну, ти розумієш. Тоді чому мій рейтинг несеться шкереберть? Що коїться, мій народе? А генерали та командири з харьківського напрямку, яких я сьогодні кинув до в'язниці? Так, я бачив їх послужні списки. Знаю, що вони тилові служаки і на полі бою геть нетямущі. Але й я геть нетямущий. "Як слюсар в хірургіі" - це ж з твоїх вуст, народе. Та ж ти в мене колись повірив. А тепер що? Змінив думку? Так не годиться. Якщо віриш в свого слугу, то знай: я й надалі залишатимуся нетямущим. Але ж яким прикольним! Ти ж чув, як я граю на роялі? В своїй особливій піаністичній техніці? Навіть Моцарт до такого не додумався! Він грав десятьма, а я одним, але яким! На отой палець я нещодавно усіх і послав! Всю світову спільноту! А хай знають. Ну то й що, як вони надали Слузі мільярди? Мало дають! Навіть на шкарпетки бійцям не вистачає ( Це правда, я в курсі). А от як послав їх усіх на свій піаністичний палець, то мій рейтинг у народі зразу ж підскочив до неймовірної висоти! Мій народ любить такі приколи: і гру на роялі одним пальцем, і посилати на той палець. Але ж дивись, народе. Я таки ж не лох. Попереджую: щоб я не робив, яку б ганьбу, підвищуй рейтинг свого Слуги! І стрімко, не вагайся! Ти ж поводишся, погодься, нечесно. Довірив мені країну, а сам тепер вередуєш?! Я, твій Слуга, один за всіх усе вирішую. А ти чим займаєшся? Мільйонів десять вас потікало за кордон - у затишні хатинки, у мальовничі міста з гладенькими дорогами. А як я тут кладу асфальт чи плитку, ви чомусь здіймаєте галас! Замість того, щоб залишитися в країні та нагнати руками хмари і таким чином закрити небо, ви "гоните пургу" на свого відданого Слугу! Повернулися б та закрили б руками небо! Тоді б я не їздив по усіх теренах, випрошуючи у світової спільноти допомогу. Вас же мільйони. А я один. Тому звертаюсь до тебе, мій народе. Виходь з бомбосховищ, з метро, повертайся із-за кордону, з готелів Монако, виходь на Майдан, та підніми руки до неба. Стягуй хмари. Закрий небо. І настане в країні мир. А як настане, зіграю я тобі на роялі а хоч і "Турецький марш" самого Амадея Моцарта. Слово даю - зіграю!