Якщо мене запитати, в якому стані знаходиться літературна сучасність країни та Сум, я одразу завагаюся. Сказати "в критичному" дуже важко, якщо згадати нашу історію. Наприклад, Шевченко сидів у в'язниці, Марко Вовчок підібрала такий псевдонім, щоб неможливо було зрозуміти, чи чоловік пише, чи жінка. А чого варте розстріляне безсмертя! А Василь Стус, який помер у карцері вд голодування? Та й за саме використання української мови можна було забути про друк і писати в стіл, часом потаємний.

Звісно, сьогодні таких гонінь немає. Здавалось би, пиши, скільки хочеш і що хочеш. На жаль, часто творчість закінчується столом. Друк, презентації - це все коштує грошей. Знайти творчий осередок у місті також важко. Але вони існують; літературна студія "Зажинок" - одна із них.

"Зажинок" - моя третя літстудія. Але у багатьох питаннях вона - перша. Так, тут твори не тільки читаються, а й обговорюються (що дуже важливо для початківців). Саме тут я почув ту настанову, до якої сам дійшов ще до "Зажинку", і яку зробив для себе головною: треба переживати твір, пропустити його крізь себе, прожити його на місці кожного героя. "Пропускайте сюжет крізь серце", - сказала ще на першому моєму засіданні керівник студії Тамара Герасименко. Саме після цих слів я зрозумів: це - та студія, яку я шукав багато років.

Звісно, трапляються у студійної молоді й проблеми. Так, кожен хоча б раз переживав творчі кризи. У такі моменти Тамара Миколаївна радить більше читати та не вичавлювати із себе сюжети. "Немає нічого страшного у творчій кризі, - вважає керівник "Зажинку". - Я, наприклад, колись не писала п'ятнадцять років." Утім, у такі моменти нічого не заважає прийти на засідання й послухати інших.



Окремо перед студійцями стоїть питання друку. На жаль, у держави майже завжди і майже ні на що немає грошей. Щоправда, студія знаходиться під егідою СО НСПУ, керівник якої - Олександр Вертіль - і сам колись був "зажинківцем". На нинішній склад він також покладає неабиякі надії. "Ми разом по-доброму "приречені" працювати на якісний результат" - сказав якось Олександр Васильович в одному інтерв'ю. Тож проблему друку спілка також намагається вирішити: так, в одному із випусків альманаху "Слобожанщина" поряд із творами корифеїв були надруковані скромні твори вихованців літстудії. "Альманах "Слобожанщина" і надалі надаватиме свої сторінки для по-справжньому талановитих авторів, серед яких – "зажинківці"", - запевнив голова Сумської організації НСПУ.



Зараз студія працює в штатному режимі. Засідання відбуваються регулярно; час від часу колектив поповнюється новими талантами. Так, цього року до нас приєдналися Олексій Бойко, Андрій Коломієць, Катерина Бугера. Із багатьма вихованцями - наприклад, з Олексієм Бойко - студійці працюють дистанційно. Вік учасників - від 16-ти до 40-ка років, але одне виключення Тамара Миколаївна зробила: наймолодша учасниця літстудії - Богдана Москаленко - пише чудові казки, на тому ж рівні, що й дорослі студійці; тому ми з радістю прийняли нашу маленьку вихованку до свого колективу.



Як зазначає Тамара Миколаївна, "зажинківці" дедалі більше виписуються
й позбавляються від помилок. Чи скоро ми зможемо стати молодою зміною нашим вчителям - покаже час. "Переконаний, що за рік-другий окремі з студійців надрукують власні книги, а наша організація розглядатиме їхніх авторів як кандидатів на вступ до лав НСПУ, - стверджує все той же Олександр Вертіль. - Відбір – вимогливий, вступне "сито" – густе, однак уже сьогодні бачу, що кілька "зажинківців" сповна відповідають таким вимогам."