5 квітня у Сумській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася  творча  зустріч з талановитим бандуристом  Василем Жоваником. Він є одним з наймолодших учнів Київського кобзарського цеха та входить до 48 кобзарів України. Василь Жованик поринув у цей світ ще у підлітковому  віці, а в теперішній час опанував кобзарський репертуар і сам виготовляє старосвітські бандури. В ході творчої зустрічі, незважаючи на хворобу і втому, він виконав пісні на різну тематику: духовну, патріотичну, історичну, гумористичну і навіть дитячу.

Особливо розчулили Псалми, або як їх називає сам кобзар «Псальми». В церкві вчать, що сповідаючись у гріхах, сльози несуть каяття, так ми омиваємо і очищаємо душу. Виконанням Псалма про життя святої Варвари кобзар  дав  можливість кожному з присутніх відірватися від буденності і зазирнути у свою сутність. Побувавши на такій зустрічі на певний час забуваєш  про всі негаразди і поринаєш у неповторний світ, де панує чарівний спів і гра на бандурі. Його пісні переносять слухача  в історичний епос, де кожний, мовби стає учасником оспівуваних кобзарем подій. Василь Жованик зазначив, що обирає тексти, які спонукають до роздумів. У виконані молодого кобзаря присутні на творчій зустрічі почули «Битву за Конотоп», «Пісню про Максима Залізняка», «Розмову з конем (в катівниці)», «Думи». Дуже цікавим фактом є те, що багато з пісень  оспівують історичні події, які безпосередньо відбувалися  в той час на теренах Сумської області у містах Лебедині та Конотопі, про перебіг яких із знанням теми розповів Василь Жованик. Головне дискусійне питання стосувалось того, чи є кобзарство на разі естетичним або історичним феноменом. Відповідаючи на нього, Василь Жованик ознайомив присутніх з маловідомими фактами  і  датами, які закарбувала наша історія, складової якої, і її культурним надбанням є  кобзарські пісні. У репертуарі Василя Жованика переважають історичні композиції. Саме тому не менш приємно було почути у його виконані  жартівливі   пісні  «Попадя»  і «Черевички» та дитячу пісеньку про котика, які  прозвучали у чуттєвій, неповторній і зворушливій манері. У всіх  композиціях Василя Жованика є глибокий філософський підтекст, який дає змогу замислитися над нашим життям. Цікавим фактом стало й те, що під кожну із своїх  пісень  молодий кобзар пере налаштовував струни бандури, що вносило у них яскраві барви та ніжне і неповторне звучання. Всі виконані  під час творчої зустрічі  композиції цікаві, звучні, мелодійні, емоційні.

А ще Василь Жованик приймав  участь у зйомках багатьох фільмів. Серед них, вітчизняна картина «Поводир», яка розповідає історію сліпого бандуриста.  Слід також наголосити, що Василь Жованик,  як і стародавні кобзарі мандрує по світу, доносячи наше культурне надбання людям і насамперед молодому поколінню. Він виступає на багатьох заходах, які відбуваються в університетах і навіть у дитячих садочках,  де не тільки співає кобзарських пісень, а ще й розповідає про сторінки і факти нашої славної історії.  Загалом творча зустріч пройшла у цікавій, дискусійній формі, де кожний міг задати своє питання і отримати на нього змістовну відповідь. Вона зібрала вщент переповнену залу, а виконанні під час неї пісні і неповторна гра на бандурі назавжди залишили приємні відчуття.

Василь Жованик, кобзар, майстер по виготовленню бандур:
«Моя творчість розпочалася спонтанно і активно. До репертуару в основному входять стародавні кобзарські пісні на історичну тематику, канти, а улюбленим бандуристом є Гнат Хоткевич. Мені подобається живе спілкування із слухачем і глядачем, тому насправді байдуже, де виступати  чи у  великій залі, чи на дворі перед випадковими перехожими. У будь-якому  разі воно є щирим і відкритим,  а поставність і артистизм – це трішечки інший напрямок.  Для виконання я обираю композиції, які близькі мені по духу, а також ті, які є актуальними і подобаються. На творчість мене надихає наша минувшина, славна, героїчна історія, будучність та світле майбутнє. Свої пісні я виконую перед різною аудиторією. Зокрема нещодавно співав для дітей в Ірпені Київської області та Бучі, а також граю в школах. Мене часто запрошують на Шевченківські свята та  дні української мови і студентська молодь. Минулого разу я був у Сумах та виступав у Сумському держаному університеті, а також грав та співав для публіки на дворі у неформальній обстановці. Ми називаємо це кобзарювання. Цього разу, перебуваючи у Вашому місті я відвідав музей, мені цікаво було переглянути його експозицію та вдалося побувати в університеті і виступити на телебаченні. Пісні у моєму виконанні можна також почути на YouTube. Мені також подобається дивитися і слухати композиції інших кобзарів, аналізувати їх і робити висновки для того, щоб орієнтуватися в сучасній ситуації і культурі та не бути відірваним від суспільства. Крім творчості, я навчаюся на факультеті культурної антропології  Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, а ще приймав участь у зйомках декількох фільмів. Під час цього запам’яталася метушня, поспіх, величезні навантаження, оскільки  робочий  день тривав більше 12 годин і звісно  прагнення до успіху, щоб наші зусилля не були марними».