У жовтні цого року року виповнилося б 110 років відомому оперному співакові  Петру  БІЛИННИКУ. Володар унікального ліричного тенору підкорив своїм голосу публіку у багатьох країнах  світу, став народним артистом України і Радянського Союзу та прославив свою рідну Охтирщину.

З родини бондаря
Петро народився в сім'ї поважного в Охтирці робітника - бондаря Сергія Кузьмича БІЛИННИКА. Батько був великим любителем співу й від природи був наділений прекрасним голосом. Він керував церковним хором, розумівся у хоровому мистецтві на нотах. Любив співати й під час роботи, і у вільний час, а хлопчик уважно слухав і жадібно вбирав красу народної пісні. Згодом Петра віддали до церковноприходської школи (нині Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11). Учитель школи виявився також любителем музики й організував шкільний дитячий хор, якому приділяв багато уваги. Петро Білинник із захопленням співав у цьому хорі в групі альтів. Після закінчення  школи Петро був направлений в Охтирське вище початкове училище, а у 1924 р. 18-річний юнак вже вступив до технічного училища, що відкрилося до того часу в Охтирці.

Після його закінчення спочатку працював на електростанції в дитячому містечку, розташованому в колишньому Охтирському Свято-Троїцькому монастирі. Незабаром переїхав на Донбасс, працював розмітником на Пантелеймонівському цегельному заводі, керував самодіяльним коллективом. Згодом вступив до музичного робітничого факультету, а в 1933 р. - до Харківської консерваторії. Навчався без відриву від виробництва. Невдовзі у Харкові було створено комсомольський молодіжний музично- драматичний театр, на сцені якого у 1934 р. Сергій дебютував у партії Берендея (опера "Снігуронька" М. Римського-Корсакова).
       
Випробування Великим театром
У 1936 р. хлопець пройшов відбірковий конкурс до Великого театру в Москві, що тривав 90 днів і під час якого було прослухано більше 2000 чоловік. В оперну студію комісія зарахувала лише шість чоловік, серед них і Петра Білинника, "ліричного тенора красивого тембру". Почавши з маленьких, епізодичних ролей, він незабаром виступав у партіях Синодала ("Демон" А. Рубійнштейна), діда Щукаря ("Піднята цілина" І. Дзержинського), співав у виставі "Тихий Дон".

Через чотири роки Петро Білинник, творчо окрилений і збагачений досвідом, повернувся до Харкова. Дуже швидко він став одним із провідних солістів - виконавців лірико-тенорових партій на сцені Харківського театру опери та балету. Він співав партії Петра ("Наталка-Полтавка" М. Лисенка), Андрія ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського").

У 2015  р. в Охтирці було започатковано фестиваль - конкурс солістів-вокалістів пам'яті  видатного земляка, оперного співака Петра  Білинника

Дуга світова війна застала Харківський театр опери і балету на гастролях у Ростові-на-Дону. Артисти театру в той період  виступали з концертами у військових частинах та госпіталях. Згодом разом з іншими співаками та акторами Петро продовжив свою творчу діяльність у м. Чита, куди було евакуйовано театр.  

Художнє обдарування Петра Білинника особливо повно розкрилося в Київському театрі опери та балету ім. Тараса Шевченка, де він був солістом з 1942 по 1964 рр. На початку його роботи там театр перебував в евакуації в Іркутську, а у 1944 р. повернувся до Києва й відновив свою творчу діяльність. З того часу Петро Білинник співпрацював з колективом капелли бандуристів УРСР, гастролював на Далекому Сході, в Німеччині, Польщі, Албанії та інших країнах. У 1946 р. Петру Білиннику було присвоєно звання заслуженого артиста УРСР, а у 1951 р. - народного артиста УРСР, а з 1954 р. - він вже народний артист СРСР.



Що цікаво, народився і помер  Петро Білинник в один день -14 жовтня. Похований на Байковому кладовищі Києва. Він був одним з найулюбленіших виконавців української народної пісні. І в оперному, і в концертному виконавстві розкрилися кращі сторони його таланту, особливості виконавської манери - природна невимушеність та емоційна щирість.

Досьє
Білинник Петро Сергійович (1906, м. Охтирка - 1998, м. Київ) - співак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1954), соліст оперної студії Великого театру (Москва), Харківського та Київського театрів опери та балету, Державної заслуженої капели України "Думка", Державної заслуженої капели бандуристів. Народний артист СРСР.