Прихильники ідей деінституціалізації, а це міжнародні організації, політики, громадські та релігійні лідери, правозахисники, волонтери та митці, колишні вихованці закладів і їх рідні, наводять численні докази на користь відмови від інституційного догляду. Ми бачимо, що Сумщина впевнено втілює в життя нові форми роботи з дітьми – сиротами, та дітьми позбавленими батьківського піклування. Цього року активно втілюється в життя програма патронатних сімей і ми маємо не один приклад, коли родини відгуються на проблеми дітей.

Про особливості реформи деінстутизації, про проблеми дітей і родин говорили з керівником Сумського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяною Шевченко.

r: Україна має Угоду про Асоціацію з ЭС, в якій прописано певний ряд вимог по найрізноманітнішим сферам. В тому числі питання генедерної рівності, права дітей. Вашу установа чиї права захищає, відстоює та береже?
Тетяна Шевченко: Обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є одним із закладів мережі центрів, які надають соціальні послуги сім’ям та особам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Крім цієї категорії ми працюємо з сім’ями, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування: прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Серед отримувачів наших послуг члени родин учасників АТО, особи з інвалідністю, випускники інтернатних закладів, умовно засуджені неповнолітні, усі хто не в змозі вирішити проблеми самостійно і потребує допомоги.



r: Якщо говорити про реформи, то саме ви має пряме відношення до реформи деінстутизації. Поясніть що ще таке? І чи дійсно можливо відмовитися від інтернатів у нашій країні?
Т.Ш.: Так, дійсно, влітку 2017 р. в Україні розпочалась реформа зі складною назвою «деінституціалізація». Це процес реформування системи догляду за дітьми, заснований на принципі найкращих інтересів дитини, визнанні пріоритету сімейного виховання та шкоди таких форм догляду як дитячі будинки та інтернати. Тобто ця реформа – не про закриття інтернатів, як її часто трактують. Не про економію коштів. І тим більше не про те, що завтра діти опиняться на вулиці. Доки не буде впевненості, що дитина у сім’ї перебуватиме у безпеці і благополуччі, ніхто не має забрати її з інтернату.

Реформа – про створення таких умов, за яких потреба в інтернат них закладах просто зникне. Головна ідея реформи -  всі діти незалежно від стану здоров’я, рівня розвитку та соціального становища мають жити з рідними батьками. Для цього потрібно вчасно реагувати на дитячу біду та надавати сім’ям із дітьми таку підтримку, аби батьки не віддавали дітей на утримання та виховання в інтернатні заклади. А щоб цього досягти, необхідно розвивати соціальні послуги та робити їх доступними незалежно від місця проживання та стану самої дитини.

Перша сім’я патронатного вихователя запрацювала ще на початку 2018 р. в Лебедині

У ході реформи сім'я отримує послуги та допомогу, що сприяє її збереженню і повноцінному дитячому розвитку; усиновлення або сімейні форми альтернативного догляду стають пріоритетом влаштування дітей, що втратили батьківське піклування з причин сирітства, насильства чи недбалого ставлення батьків; інституції перепрофільовуються в центри надання спеціалізованих послуг або закриваються.

Тобто ми говоримо про те, що попередити хворобу завжди простіше, ніж лікувати. Якщо вчасно виявити проблему, оперативно вибудувати стратегію рішення і діяти, то в більшості випадків соціальне сирітство можна відвернути, зберігши біологічну сім’ю. А сім’я для дитини завжди краще, ніж будь-який, навіть дуже хороший, заклад. До того ж профілактика соціального сирітства у 8 разів дешевша утримання інтернатів і сиріт.
    
r: Чи зустріла реформра супротив в нашому місті? Чому?
Т.Ш.: Хоча з тим, що інтернати – це зло, погодилося чимало опонентів, противників реформування цієї системи й досі достатньо. І не завжди найсерйознішими з них є директори і співробітники закладів, які бояться втратити свої робочі місця, особливо якщо інтернат розміщений у невеликому місті й, по суті, є містоутворювальним підприємством.

Суть реформи поки що не всі розуміють однаково. Сьогодні відбувається децентралізація, створюються громади. І повноваження щодо захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, передаємо їм. На жаль, від голів ОТГ нерідко можна почути, що їм краще віддати дитину до інтернату і в такий спосіб позбутися головного болю. На перший план часто виходить питання, на що перетворити приміщення закладів. Варіанти рішень пропонуються без аналізу індивідуальної ситуації кожної дитини.



Аби деінституціалізація перейшла у активну фазу, кожній із дотичних структур необхідно прийти до єдиного розуміння усіх процесів деінституціалізації як на регіональному рівні, так й на місцях, взяти на себе відповідальність за реформу та супроводжувати її.

Слід зазначити, що мережа центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді має свого регіонального тренера з деінституціалізації, який вже провів кілька тренінгів для членів міжвідомчих робочих груп з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей у області та директорів центрів.

r: Патронатні родини – одна із форм реалізації реформи. Розкажіть детальніше про те, як вона втілюється у нас в Сумах? Як проходила інформкампанія, відбір учасників (сімей), навчання та результат, який маємо?
Т.Ш.: Про те, що заклади державного утримання – не найкраще місце для перебування та виховання дітей говориться вже давно. Та, до минулого року, крім сімейних форм виховання, альтернатив на виховання, наближеного до сімейного, у дітей, які залишилися без батьківського піклування на Сумщині не було.

Починаючи з 2016 р. мережа центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді активно впроваджує нову послугу з догляду, виховання та реабілітації дітей, які опинились у складних життєвих обставинах – патронат над дитиною. Так, під час проведення широкомасштабної кампанії Сумським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді були розроблені та виготовлені інформаційні матеріали, які розповсюджувались під час інформаційних заходів та у комунальному транспорті по всій області; неодноразово робились виступи на радіо та розміщувалась інформація щодо пошуку кандидатів в патронатні вихователі в Інтернет мережі та у друкованих ЗМІ.

Всі зацікавлені особи, які звертались до центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області мали змогу отримати індивідуальну консультацію щодо того, які є критерії відбору кандидатів та змісту пакету документів для проходження первинного відбору. Також проводилися бесіди з психологом, під час яких виявлявся внутрішній потенціал або ризики, пов’язані з можливістю виконання функцій патронатного вихователя або його помічника.

На даний момент на Сумщині створені 9 сімей патронатних вихователів. Перша сім’я патронатного вихователя з’явилась на початку 2018 року в м. Лебедин. Патронатний вихователь та її помічник проходили навчання в м. Харків в 2017 р., бо на Сумщині на той час не було власного тренера. У цьому ж році, підготувавши сертифікованого тренера, Сумський обласний центр провів якісне та ефективне навчання та надав рекомендації на можливість впровадження послуги з патронату 8 кандидатам та їх помічникам (м. Суми – 4, смт. Велика Писарівка - 1, м. Ромни – 1, м. Тростянець та м. Глухів – 1).

r: Ми маємо першу патронатну родину, яка вже прийняла до себе діточок? Розкажіть про неї. Хто такі, чому прийшли до вас, де ви їх знайшли?
Т.Ш.: Перша сім’я патронатного вихователя запрацювала ще на початку 2018 р. тому має вже річну практику догляду та виховання дітей, які опинились в складних життєвих обставинах. Найперша дитина, яка потрапила до патронатного вихователя з м. Лебедин була підкинута новонароджена дитина. Випробовування ще й яке! Проте патронатний вихователь спрацював на всі сто та подбав про немовля до тих пір, поки йому не підібрали родину усиновлювачів. Тобто річ йде про послугу з тимчасового догляду, виховання та реабілітації дітей як важливу ланку реформи, головна мета якої відійти від інституційного розміщення дітей.
    
r: Ще одна форма роботи з сиротами – наставництво. Чи вдалося реалізувати цей напрям роботи в нашому місті?
Т.Ш.: Наставництво – це новий вид безоплатної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, насамперед підліткам. Він не потребує грошей, спеціальної освіти й навіть багато часу. Основною метою наставництва є підготовка дитини-сироти до самостійного життя шляхом розвитку її потенціалу, впевненості у власних силах, визначення життєвих цілей, формування людських взаємовідносин, культурних, моральних, духовних цінностей. Наставник – це турботливий дорослий друг, який стає для дитини чи підлітка значущою людиною, яка хоче і може присвячувати їй свій час, знання та сили. Наставництво передбачає взаємовідносини одного дорослого з однією дитиною.



З метою популяризації наставництва Сумський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводить інформаційні кампанії, фотовиставки за участі відомих та значимих людей, які досягли успіхів у різних галузях: спорті, науці, мистецтві, та готові розповсюджувати інформацію про нову форму допомоги дітям.

В Сумській області є тренери, які пройшли спеціальну підготовку в ГО «Одна надія» за Програмою підготовки наставників для дітей, які проживають у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя.

У 2019 р. Центром заплановано проведення навчання кандидатів у наставники, за результатами якого кандидати отримають рекомендації (висновки) про можливість провадження діяльності з організації наставництва над дитиною. На даний час триває підбір кандидатів у наставники, тому всі, хто бажає стати наставником, можуть звернутися до Сумського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Дітям потрібні не стільки речі скільки стосунки – теплі, довірливі, міцні. Їм життєво необхідна індивідуальна підтримка свого «особистого» дорослого – Наставника. Людини, якій можна довіритися, висловити наболіле або почути життєву пораду чи поговорити про закінчення школи, вибір майбутньої професії. Кожен з нас може стати такою людиною!
Адже не потрібно багато грошей, спеціальної освіти й навіть багато часу для того, щоб приїхати в інтернатний заклад і провести час з дитиною та запитати: «Як твої справи?»

Наставник – це людина, якій просто не байдужа конкретна дитина. Кожному з нас під силу провести з дитиною час та дати їй спілкування, розуміння та підтримку. Одна година вашого часу, проведенного з дитиною в інтернатному закладі, може змінити маленьке життя.
    
r: Є таке твердження, що децентралізація надасть більше повноважень громадам у вирішенні проблем дітей із неблагополучних сімей. Чи дійсно це так?
Т.Ш.: Дійсно, відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування» визначено повноваження територіальних громад, у тому числі у сфері соціального захисту населення. Зокрема це стосується питань надання соціальних послуг сім’ям з дітьми, які перебувають у скиданих життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків.

Передбачається, що громада має певною мірою забезпечити сприятливі умови для розвитку потенціалу сімей, задоволення потреб дітей. За сприятливих умов мають зрости можливості сімей задовольнити потреби дитини шляхом розвитку свого батьківського потенціалу, завдяки об’єднанню позитивних ресурсів як сім’ї так і громади.

Доступність послуг має забезпечуватися через максимальне наближення послуг до місця проживання сім’ї. А це, в свою чергу, передбачає наявність у кожній громаді фахівців із соціальної роботи, які зможуть надавати базовий комплекс соціальних послуг: виявляти, аналізувати потреби членів громади, проводити превентивну роботу, визначати та залучати ресурси, представляти інтереси отримувачів послуг, здійснювати соціальний супровід.

І головне, фахівець із соціальної роботи повинен вміти активізувати громаду, тобто об’єднати людей для обміну досвідом, для вирішення проблем за допомогою спільних ресурсів та умінь. Важливо показати людям конкретні результати спільної роботи і вселити надію, що разом можна багато зробити.

Сьогодні існує низка проблемних питань, що перешкоджають громадам ефективно виконувати свої повноваження. Зокрема, це стосується відсутності в окремих громадах відповідного структурного підрозділу та фахівців із соціальної роботи. Пояснюють це, як правило, обмеженим бюджетом, але це принципово не нове пояснення: соціальні питання завжди фінансуються за остаточним принципом. На жаль, у таких випадках голови забувають про те, що громада – це люди, майбутнє громади – молодь, діти. І вчасно підтримати їх, запобігти неблагополуччю – соціальна відповідальність керівництва громади і громади в цілому. І лише гуманітарною допомогою не вирішиш питання безвідповідального батьківства, не завжди сприятиме додаткова матеріальна пільга налагодженню сімейних стосунків. Мова йде про комплексний підхід до вирішення складної життєвої ситуації. Щоб забезпечити це, фахівець із соціальної роботи має володіти певними знаннями та навичками. Чомусь лікуватися ви ідете до лікаря, сукню замовляєте у швачки. А от соціальними питаннями у наших громадах часто займаються економісти, інженери, зоотехніки. Сумно. Адже від непрофесіоналізму фахівців залежить доля конкретної дитини, людини. Хотілося б, щоб голови більш відповідально ставилися до соціальної складової життя громади.

Такі ситуації, хоча і нечасто, але зустрічаються, не залежно від реформ. Однак, інколи дійсно потрібні втручання ззовні, щоб примусити громаду побачити проблему і винайти ресурси для її вирішення.

Перші патронатні
У Сумах перші чотири родини підписали договори на надання послуг з патронату над дитиною.

Стати першими патронатними вихователями виявили бажання родини Анатолія РЯБОВА, Ольги КОКОВІНОЇ, Олени КОНОВАЛОВОЇ, та Віолетти БЕРШОВОЇ.

Що цікаво, у першій і другій родинах дружини – рідні сестри. Родина Ольги Коковіної має дорослого сина. Свого часу жінка здобула вищу педагогічну освіту, але з об’єктивних причин улюблену справу довелось покинути. Коли вирішила повернусь до роботи, пов’язаної з вихованням дітей, на очі потрапило оголошення про патронатні сім’ї. Оскільки власний син уже виріс, вирішили з чоловіком поділитись родинним теплом із дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах. Про свої плани жінка розповіла сестрі, а та з чоловіком і собі зважились створити патронатну сім’ю.

«Ініціатива належить мені. Рішення ухвалили доволі швидко. Дуже хотілось помогти маленьким громадянам нашої держави в тому, щоб вони відчули себе впевненими в собі. Хочеться дати тепло дітям, яке даю своїм онукам і дочці», – зазначив Анатолій Рябов.

Всі кандидати у патронатні вихователі пройшли спеціальне навчання та отримали рекомендації щодо готовності надавати послуги з патронату над дитиною, готові допомагати дітям та їхнім родинам, які опинились у складних життєвих обставинах.

«Дякую вам, що будете це робити. Завдяки вам діти, які опинились у складних життєвих обставинах не потраплятимуть до інтернатних закладів, а житимуть, нехай і у тимчасових, але родинах. Дякуємо вам за це і готові підтримувати та допомагати й надалі. Маю на увазі не лише відповідні служби, а й себе особисто – двері мого кабінету завжди для вас відкриті», – наголосив міський голова Олександр ЛИСЕНКО та вручив кожній родині подарунок, що стане у пригоді патронатних вихователям та їхнім вихованцям.

За словами начальника Служби у справах дітей Валерії ПОДОПРИГОРИ, за свою роботу, яку патронатний вихователь виконуватиме за договором, він отримуватиме грошове забезпечення у розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць (з грудня 2018 року – 9605 грн). Також патронатний вихователь отримуватиме соціальну допомогу на кожну влаштовану в сім’ю дитину у розмірі двох прожиткових мінімумів для дітей відповідно віку на місяць (для дітей до шести років – це 3252 грн., від шести до 18 років – 4054 грн.).

Своєю чергою фахівці Служби у справах дітей і міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді готові й надалі надавати патронатним сім'ям психологічні послуги та юридичну допомогу.













Проект “Відкрита Європа” фінансується Європейським Союзом. Підтримку у реалізації проекту надає громадська організація “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій” та «Європейська правда». Матеріали в рамках даного блоку підготовлені в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст публікацій є виключно відповідальністю їх авторів та жодним чином не відображає точку зору Європейського союзу.