Що треба для того, аби стати педагогом? Коли спілкуєшся зі студентами та викладачами СумДПУ, робиш висновок: головне – любити.

Любити свій предмет, любити свою роботу. І … любити своїх вихованців. Думаєте, це неможливо? Але ж без цього не стати справжнім педагогом!

«Немає поганих дітей. Є діти, яким погано…»

Микола ЛАЗАРЄВ,  професор, завідувач кафедри соціальної педагогіки та педагогоічної творчості, заслужений працівник освіти України. Педагогічний стаж – понад 50 років.

- Я виріс у родині вчителів. Обирав фах учителя спочатку з великими сумнівами та обережністю. Мої учні мене навчали, ми навчалися разом. І перш за все – вчилися, як стати справжньою людиною. Спілкування з учнями, переживання разом їх радощів та труднощів привело мене до дослідницької роботи: як зробити школу приємною, привабливою для учня і для вчителя? Над цим і став працювати. Прийшов до висновку: чим гірша погода за вікном (соціальна, економічна, будь-яка інша), тим краще ми маємо ставитися одне до одного. Головне у вчительській справі – людське ставлення, індивідуальний і творчий підхід. Людський фактор – головний.

Микола Лазарєв – один з ініціаторів впровадження та практикування евристично-модульної технології навчання, яка, за його словами, спрямована не на просте оволодіння знаннями, а на створення учнем чи студентом власного, осмисленого, значущого для особистості освітнього продукту за допомогою одержаних і освоєних знань та умінь.

- Педагогічна робота не лише одна з найпотрібніших, - говорить Микола Лазарєв, - вона ще й одна з найбільш цікавих та захоплюючих. Адже молоді люди – учні, студенти – це найчесніша, найталановитіша та найкреативніша частина суспільства.

«Залишайтеся людьми з позитивним світоглядом…»

Оксана ПТАШЕНЧУК, заступник декана природничо-географічного факультету з виховної роботи. Педагогічний стаж – 10 років.

- Мій професійний вибір пов'язаний з моєю дитячою мрією. Завжди подобалося вивчати природу. А любов до біології прищепили вчителі школи №13 міста Суми, де я навчалася, Іраїда ЗАСКОКА, Надія ЛИТВИН.

- Що б Ви побажали тим, хто саме зараз роздумує, чи не обрати вчительську професію, або уже її обрав, вступивши до Сумського педагогічного?

- Побажала б завжди залишатися людьми з позитивним поглядом на життя і мати бажання до самовдосконалення.

- А що для Вас найскладніше у педагогічній діяльності?

- Якщо чесно, то найскладніше – бути вимогливою до студентів.  Іноді необхідно  «тупати ногами», щоб привести їх до порядку (на жаль, у мене це погано виходить). Але ж тут, у вищому навчальному закладі, якщо не будеш самодисциплінованим, то багато втратиш у знаннях.

«Мрію про вихованих і працьовитих учнів»

Наталія ПЕТРЕНКО, студентка першого курсу історичного факультету. Педагогічний стаж – поки що відсутній.

– Чому ти обрала професію педагога?

- З дитинства мріяла стати вчителем. Кожного дня спостерігала за своєю мамою, учителем, і мені хотілося бути схожою на неї: бути розумною, вимогливою, користуватися повагою у колективі. Мені подобається вчитися, і в майбутньому хочеться ділитися зі своїми вихованцями набутими знаннями.

– Що саме ставиш собі за мету?

- Докладаю максимум зусиль, щоб оволодіти ґрунтовними знаннями зі своєї спеціальності. Зараз мені дуже хочеться стояти перед класом  і розповідати учням про історичне минуле нашої країни, щоб вони уважно мене слухали, дуже хочеться вміти зацікавити їх  своїм предметом.

– Якими ти б хотіла бачити своїх викладачів?

– Розуміючими, креативними, щоб уміли подати свій предмет так, аби привернути увагу студента. Щоб творчо підходили до вирішення будь-якої проблеми і до них завжди можна було звернутися за порадою.

– Якими уявляєш своїх майбутніх учнів?

- Мрію про вихованих і працьовитих учнів, які з радістю і задоволенням робили б домашнє завдання та готувалися до занять, проявляли власну ініціативу. Щоб вивчити предмет, дитина повинна бути допитливою і зацікавленою в цьому. Але якщо мій учень не матиме цих рис, то я обов’язково їх у ньому розвиватиму.