Сьогодні право на достойне життя на селі аграріям доводиться захищати, страйкуючи під стінами Верховної Ради. Про ситуацію, що склалася в аграрному секторі, про формування цін на продукти харчування та про можливості створення соціального ринку у місті розповідає голова Сумської міської організації Аграрної партії України Олександр Трет’як.

- Чому Ви долучилися до роботи у політичній партії?

Олександр Трет’як: З серпня 2015 року я долучився до діяльності Аграрної політичної партії України. Я підприємець, і моя робота вже тривалий час пов’язана з аграріями. ТОВ “Торговий дім “Інтерагростандарт”, яке я очолюю більше 5 років, працює у сфері, безпосередньо пов’язаній із сільськогосподарським виробництвом. Ми є дистриб’юторами основних засобів для сільського господарства. Тому через своє постійне спілкування з клієнтами, керівниками малих, середніх чи великих сільськогосподарських підприємств постійно перебуваю у курсі проблем, клопотів тих, хто працює на землі. Не можу залишатися осторонь і бути байдужим до того, про що чую. Це один мотив. Інший - мене часто запитують, чи може бути сформована Аграрна партія у місті? Мене завжди дивує це запитання. Всі ми родом із села. А якщо хтось і не має сільського коріння, то щоранку ми починаємо день, споживаючи те, що нам дала земля і руки сільських трудівників.

Коли почав працювати безпосередньо в Аграрній партії, зрозумів, що тут залучені найбільш авторитетні представники усіх галузей: економічної, медичної, освітянської, культурної, мистецької. Це велика команда професіоналів, господарів, які досягли успіхів, кожен у своїй справі, яким не байдужа доля свого краю і української держави. А фаховість і знання проблем, які потребують вирішення, - це те, що я постійно для себе констатую, спілкуючись із однопартійцями.Дуже важливо, що саме Аграрна партія не просто гаслами намагається привернути увагу виборця до себе. Ми вже сьогодні дбаємо про те, як професійно підійти до вирішення багатьох проблем різних галузей тоді, коли матимемо на це повноваження. Я маю на увазі галузеві громадські ради, що створені при центральному апараті. І мені, як члену громадської ради з питань промисловості та підприємництва, дуже імпонує конструктивний і прагматичний підхід з чіткими пропозиціями щодо вирішення проблем.

- Проблема ціноутворення — одна із болючіших для споживачів. Чому продукція аграріїв тільки дорожчає з кожним днем?

О.Т.: Звернув увагу: в одному із супермаркетів Сум десяток яєць коштував 23,9 грн., а це наше українське яйце.Литр молока — 17-18, а то і 23 грн. А це наше українське молоко. В нас є пояснення, чому це так відбувається. Замість того, щоб створбвати сприятливі умови для розвитку сільськогосподарського виробництва, держа ва здійсеює податковий тиск на аграріїв. По ки що ми з цим можемо боротися тільки через страйкові засоби, до яких члени Сумської міської організації Аграрної партії долучають ся дуже активно. Близько 50 осіб від міської організації взяли участь у страйку 4 жовтня під стінами Верховної Ради. Іншого інструменту впливу на зменшення податкового тиску, зниження цін на споживчий кошик, формування цивільного ринку землі ми поки що не маємо.

- Чи можливо, що ми зможемо купувати продукти за цінами виробників, без націнок спекулянтів?

О.Т.: У вересні у Сумах ми організували великий розважальний ярмарковий захід — “Агродень 2016”. Захід проходив на Центральному ринку міста. Ми згуртували навколишніх товаровиробників для участі у ярмарку, де продукція відпускалася без націнок. Мета його - наблизити село до міста, щоб дати змогу селянам продати свою продукцію, а містянам - купити кращі товари за собівартістю. Це ідея соціального ринку, яку ми обговорюємо з міською владою, з виробниками. Яку не дуже охоче підтримують “зацікавлені” особи. Дуже важко пробити, довести, достукатися. Але ми не полишаємо ідею створити у Сумах соціальний сільськогосподарський ринок і обов’язково його організуємо. Простіше було б робити це у влади, щоб впливати на прийняття рішень щодо питань агропромислової політики. Сьогодні кожна друга гривня зароблена в агросекторі, але нас, аграріїв, немає ні в місцевих, ні в обласних, ні в центральних органах влади. Проблеми вирішувати можна, коли нас почують, коли ми матимемо в руках як інструмент впливу владу.

ІД