Чи можуть бути корови щасливішими за людей? Можуть. Доведено на фермі агрогосподарства "Вітчизна"

Євген Положій

Суботній вітряний прохолодний день не найкращий час для екскурсій на свіжому повітрі. Але сьогодні – особливий, цікавий випадок. Ми їдемо в село Тернівку Конотопського району на ферму. Там, нам сказали, живуть корови, які набагато щасливіші за багатьох людей. Що ж, подивимося, яке воно, справжнє коров’яче щастя. У Дубовязівці, за 20 км не доїжджаючи до Конотопа, нас зустрічає на джипі директор агропідприємства "Вітчизна" Сергій ЧИЖИК. Їде досить швидко - ми ледь встигаємо, щоб не пропустити повороти. На фермі, перед тим як відправитися на екскурсію, вдягаємо високі, майже по коліна, міцні одноразові бахіли і білі халати (навіть кращі, ніж лікарняні, адже мають акуратну тканеву манжету – дрібничка, яка багато про що говорить). Цікаво, ці міри стерильності для корів чи для нас?

Праворуч акуратно складені корми для худоби. Сергій Чижик бере в жменю силос, нюхає і дає понюхати нам. Так починається наше знайомство з фермою. Силос приємно пахне яблуком, свіжою травою, корми тут – найвищої якості. "Ну чого б корові таку смакоту не їсти?" - запитує, сміючись, Сергій Чижик. Важко щось заперечити.

Навіть на перший погляд ферма виглядає незвичайно і руйнує стереотипи, що склалися про такі заклади. Скрізь чисто, акуратно. "Тут буде сад, весною досадимо дерева. Тут – бесідка", - розповідає свої плани по облаштуванню території гендиректор. В принципі, на такі речі можна й не витрачатися - це, так би мовити, не обов’язкова програма. Але коли знайомишся ближче і з характером директора, і з принципами управління, і з філософією ведення бізнесу, розумієш, що ні, такі речі для цих людей – якраз обов’язкова програма. При тому що обов’язок цей виписують вони самі собі.

Однак починалося все це зовсім не так райдужно.

"Вітчизна". Початок

Коли керівник нині успішного господарства "Вітчизна" Сергій Чижик в 2006 р. вперше потрапив на територію ферми в с. Тернівка Конотопського району, то серед розрухи та запустіння побачив там кілька десятків не дуже, м’яко кажучи, вгодованих корів. "Корови мали трьохразове харчування: понеділок, середа, п’ятниця - і виглядали дуже сумно, - пригадує свої перші враження генеральний директор. - Тим не менш нами, командою менеджерів, було прийнято рішення розпочати цей бізнес. Нами рухала віра в те, що, при правильній постановці справи, все має вийти добре".

Слід зауважити, що серед менеджерів, які взялися за справу, не було жодного, хто б мав відношення до вирощування корів, надоїв молока і всього іншого, що стосується тваринництва. Тому прийняли єдине правильне рішення: найняли на роботу двох висококласних спеціалістів по провідним ланкам, а саме керівника рослинництва та ветеринарного лікаря. "Я взагалі вважаю, що саме ветеринарний лікар, при наявності відповідних організаторських якостей, може бути найкращим керівником на фермі", - говорить Сергій Чижик.

Він має всі підстави для такого твердження – поруч із ним веде екскурсію по фермі Федір РОШКА, той самий чоловік, який став десять років тому тут першим ветеринарним лікарем. "Мені, коли розказали про цю роботу, одразу захотілося відмовитися. Ну як тут працювати? Господарство слабеньке, м’яко кажучи; я живу в Конотопі (від Конотопа до Тернівки – 20 км), а о п’ятій ранку вже потрібно бути тут, а машина в господарстві всього одна…" Однак, очевидно, любов до професії взяла гору – і Федір залишився на фермі, і тепер жодна найменша справа не проходить повз його очі і руки. З любов’ю і знанням справи разом із Сергієм Чижиком він демонструє три сучасні ангари, де живуть корови, пологову залу, післяпологове відділення, куди надходять тільки-но народжені телятка, ясла та дитячий садочок, і навіть школу. Бачимо чотирьох чорно-білих теляток, що народилися вчора, вони вже стоять на ногах і довірливо дивляться людям в очі.

"Нам казав один голландець, спеціаліст високого рівня, таке: якщо ви можете підійти до стада на чотири метри і корови не лякаються – у вас гарне стадо, якщо на два метри – дуже гарне, а якщо ви можете підійти і спокійно погладити - значить, між вами та тваринами є взаємопорозуміння та довіра". Поки ми йшли по ангарам, корови спокійно продовжували або лежати, або їсти, підставляли голови, щоб їх торкнулися. Деякі з видимим задоволенням користувалися послугою автоматичного рухливого валика, об який вони чухалися. На фермі, до речі, майже все автоматизовано та компютерізовано, далеко не в усіх школах або навіть вишах області так налагоджений процес і контроль, як тут.

Звертаємо увагу і на профільне обладнання, що виглядає дуже сучасно. "Так, - підтверджує Сергій Чижик, - це найкраще обладнання в світі. Це була наше стратегічне рішення: обладнання працює 24 години на добу 365 днів на рік, тож воно мусить бути надійним, бо, якщо корову не подоїти протягом однієї доби, вона помре. Отже, вибір обладнання та технологій – найголовніше завдання, що стояло перед нами на початку. Це зумовило стратегію розвитку".

Молочко під Бетховена

Молоко, що виробляють на фермі "Вітчизни" - високоякісне, екстракласу. Його закуповують такі компанії, як "Данон", "Рошен", "Три ведмедя", багато інших, де з нього виробляють йогурти, морозиво, сирки та іншу молочну продукцію. Федір Рошка розказує цікаву історію. Виявляється, "Вітчизна" входить до дуже вузького кола тих ферм (1-2 в Україні), у яких закуповують кошерне молоко. "Приїжджають два равіна з Київської єврейської громади і дуже ретельно перевіряють на відповідність їхнім вимогам. А потім приїздить третій і перевіряє тих двох. Чому до нас? Тому що ми змогли продемонструвати, що контролюємо всі ветеринарні процеси і корови, які хоч і здорові, але перенесли операції, відділені від загалу. Тобто стовідсоткова відповідність кошерності". Насправді навіть неосвіченим у цій галузі оком видно, що ветеринарна справа поставлена в господарстві на дуже високий рівень. А,значить, молоко – гарантовано високої якості. До речі, корови у "Вітчизні" - всі тутешні, тобто вітчизняні, порода називається "українська чорно-ряба". І нічого, нормально: працюють, їдять, дояться під класичну музику (якраз ми застали Бетховена) не гірше закордонних, намагаються разом із людьми зростати професійно. А технології – так, технології закордонні, обладнання – закордонне. Є й закордонні інвестиції. І підхід до справи – також зовсім не схожий на типово український.

Відповідальність & благочинність

Коли мова заходить про те, чого досягло підприємство за десять років, ентузиазм директора Сергія Чижика підсилюється максимально. "Зрозуміло, що бюджет на наступний рік планується заздалегідь, а стратегія розвитку – на кілька років вперед". В 2017 році кількість корів на фермі мусить досягнути запланованого максимуму – 5 тис. голів, і ферма вийде на крейсерські оберти. Хоча вже й зараз "Вітчизна" - найбільший платник податків в Конотопському районі. Вдумайтеся: коров’яча ферма! Щоправда, компанія займається також вирощуванням кукурудзи, але тим не менш… "Всі податки, всі зарплати у нас білі, наче молоко!" - жартують в комп’ютерній кімнаті, де ми завершуємо екскурсію по фермі, працівники. Згадую давню розмову з одним дуже крутим аграрієм: "Знаю, як заробляти на сої, знаю, як на соняшнику, знаю, як на пшениці, а от як на коровах – хоч вбийте, не знаю!" Тепер, коли зустріну, обов’язково спрямую його на ферму до Тернівки. Тут вміють правильно поставити справу і мати з неї зиск в усіх розуміннях цього слова: 30 літрів молока дає в середньому кожна корова на добу, 15-16 т врожаю кукурудзи з гектара отримують цього року. З часом планують отримувати до 40-42 літри молока на добу, і немає сумнівів ні в корів, ані в людей – так і станеться.

Проте Сергій Чижик і його колеги задоволені не тільки виробничими успіхами. Підприємство в 2016 р. направило на соціальні програми місцевих громад близько 2 млн грн., активно приймає участь в соціальному житті району. "Вітчизна" також підтримує тих, хто йде захищати Україну, повністю забезпечує хлопців формою та бронежилетами, зберігаючи робочі місця. А родинам тих бійців, які загинули на війні, виплачують по 50 тис. грн. – небагато бізнесменів на Сумщині роблять такі важливі, концептуальні речі, це – не просто слова про патріотизм.

Цінують на агропідприємстві і робочі стосунки з селянами, з тими, в кого орендують землю – виплачують найбільший в Конотопському районі відсоток за оренду.

"Якби всі компанії нашого регіону були відповідальні перед Україною і громадою хоча б так, як "Вітчизна", - вважає Сергій Чижик, - то місцевий і державний бюджети  зросли б в два-три рази!"

За швейцарським рахунком

Проте не можна сказати, що життя у керівника "Вітчизни" легке і безтурботне. Рада директорів, звіти перед інвесторами, серед яких є й іноземні, не дозволяють розслаблятися. За три роки агропідприємство інвестувало в розвиток 450 млн грн., і за кожну копійку треба відповідати і звітувати, причому не формально, а по-справжньому, за швейцарським рахунком. Щороку компанія проходить іноземний аудит (КПМГ), де, окрім бухгалтерських та економічних цифр витрат та прибутку, перевіряється все, навіть спеціальним обладнанням проводиться обмір силосних ям, якості харчування, не говорячи вже про якість кінцевого продукту. Так що вкрасти тут складно. Та й не потрібно – філософія компанія передбачає чесну якісну працю і чесну оплату за цю працю. Все інше тут просто не приживається. Тому й інвестори задоволені і вкладають гроші, а справа -розширяється.

“Шоколодне” молоко

"Якось, - розказує Федір Рошка, - приїхали до нас із Аграрної академії, людей тридцять. Підійшли отак до огорожі, де корови перебували на відстої, вишикувалися, дивляться. І так смішно – і корови кинули всі свої справи і також стали вздовж огорожі в рядок. Так і стояли – корови дивилися на людей, а люди – на корів. Не знаю, чи встиг це хтось сфотографувати, але картина була унікальна!" До ферми дійсно весь час приїздить багато людей: бізнесменів, депутатів, спеціалістів. Цікавляться, як вдалося досягти таких результатів, які плани, що далі? Тут намагаються нікому не відмовляти і співпрацювати з тими, хто дійсно цього хоче. Наприклад, у СНАУ створений спільний навчально-практичний центр, що мусить стати базою для підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Семеро студентів вже проходять практику в найближчих селах та господарствах. Над пробами грунтів працюють найкращі лабораторії США, тож тепер добрива вносять не методом тику, а абсолютно збалансовано, як то кажуть, за наукою.

Наша ж екскурсія закінчується в доїльній залі. Молодий дояр, хлопчина років 25-27, вправно обслуговує корів, які неспішно заходять до зали. В теплу пору року перед доїнням вони можуть прийняти душ, а зараз просто очікують своєї черги і слухають музику. Нас же Сергій Чижик і Федір Рошка пригощають топленим молоком. Воно таке смачне, що ми не втомлюємося його нахвалювати, в результаті нам наливають трьохлітрову банку додому. Ну що ж, уже не дарма з’їздили – наші дітки задоволені, п’ють і називають його "шоколадним", настільки смачне. Головне тепер – не забути банку повернути. І приїхати сюди, в Тернівку, ще раз – щоб побачити, як люди професійно і з любов’ю роблять свою справу, а щасливі корови на паритетних засадах їм у цьому допомагають.

Підписи до фотографій:

Фото 1: Аграрний лідер. “Вітчизна” - це не просто ферма чи зерносховище, підприємство стає справжнім науковим аграрним центром

Фото 2: На фермах нового типу агрофірми “Вітчизна” утримується більше 4000 голів: 1850 фуражних корів, більше 2 тис. молодняка та 700 бичків.

Фото 3: Кращі умови. Кожна молода теличка чи бичок на фермах ТОВ “Вітчизна” мають власні апартаменти

Фото 4:  Контроль якості молочних продуктів здійснюється на  всіх етапах: від заготівлі екологічно чистих кормів і облаштування сучасної ферми до поставок продукції на переробні підприємства

Фото 5: Елеваторна потужність. Зерносховища товариства розраховані на 85000 т зерна, на сьогодні повністю задовольняють потреби підприємства

Фото 6: Без ланцюгів. Телята вільно ходять в загорожі, а корови — по фермі, що сприяє створенню комфортних умов для появи потомства

ТОВ “Вітчизна” вітає аграріїв з професійним святом — Днем працівників сільського господарства
(Клацніть по зображенню, щоб відкрити його в більшому розмірі.)



R