Надія ПознякНадія Позняк 05 марта 2021 в 02:08
***
Буває сніг вночі божественний, доречний,
мов слово мамине проникливе, спокійне.
А за плечима – день завис, безликий вечір…
вже скоро рік, як час плететься ніби кіньми.
І майже рік, як вичахає пружне слово.
Немає щедрості, емоції не вхопить…
Камін так штучний імітує мертві дрова.
І жар безпечний. Це життя? Це гороскопи.
А сніг іде й незримо зцілює мембрани
невдалих мет, простих жадань, шукання сенсів...
Одне я знаю – помирати надто рано,
хоча б тому, що сніг є гранню екзистенції.