"...Послухайте чада мої, що розповім вам із приждівицьких літ, і що мені діди розказували а їм їх діди. Коли Бог роздавав усім літературній талан, то одні народи прийшли, а українці в цей час ловили раків. Роздав Бог найкраще, а потім насупився і питає: «А де це такі лайдаки, що я їм віддав кращі землі?» - «а вони раків ловлять», - відповідають йому. «То покличте і їх», - каже Бог. Присунулись українці до Бога забрьохані, раки в кошелях ворушаться, і винувато чухають голови «Оце, - каже Бог, - даю й вам дар слова. Не кращий, але й не послідній. Відтепер щоб ви не понаписували, все воно буде раком. Будете душити своїх літописців за живоття і возносити їм славу після смерті, любити чуже Слово більше за своє. А діти ваші будуть учитися на таких проізведєніях, які відіб’ють їм охоту красіво ізясняться на всю жизнь. і ваші писарчукі будуть гризтися за славу, червиво заздрити одне одному і воздавати лаври тим, чий дух давно зотлів у порхавку. І ваше Слово буде сховано не в людських головах, а в казьонних погребах, і не будуть вас знати не свої не чужі, а любити вас будуть тільки миші»."

"...І хочу перед творцем усі однакі, проте кожне норовить переступити поріг вічності по-своєму.
Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари : «Спі спокійно, твої денгі в надьожному месцє».
Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати що за династії Синь було не краще, як за Мау Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань.
Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією.
Для італійя вищим шиком є смерть через повішання на варених макаронах .
Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет.
Найшляхетніша смерть для поляка- луснути з гонору.
Істинному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночасовки  і браги-пятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею(БФ), антифризу та прочіх горящих гидкостей, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатися на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!»
Щирому українцю перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!»
Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати."