Частенько чуєш у народі образливе: «жере, як свиня», «підклав свиню», «брудний, як свиня», «напився, як свиня», «вчинити по-свинськи»… Тобто, огидніших  цих тварин немає в світі. А чи справді це так?
     З давніх-давен, як свідчить історія, до свиней шанобливо ставилися єгиптяни, греки, індійці, індіанці, римляни, скандинави та німці. Та чим же не догодила ця корисна тваринка сучасній людині, яка використовує від неї цілковито все: сало, м’ясо, шкіру, щетину і, навіть, назву для образ?  І це ще не все.
     Свині ще й кмітливі: недаремно посідають четверте місце серед найрозумніших тварин. По своєму інтелекту поступаються лише шимпанзе, дельфіну і слону. До того ж, вони ще й допитливі та винахідливі, здатні реагувати на музику. У них відмінний нюх, який використовується для пошуків наркотиків. Американські вчені довели, що свині мають довгострокову пам’ять, а зоологи із Нідерландів виявили схильність свиней до емпатії. Слід зазначити, що свині давно увійшли в арсенал сучасної медицини.
     А щодо вислову «напився, як свиня», Валентин Пушкаренко, відомий український письменник, у своєму незвичайному гумористично- сатиричному оповіданні «Люди і свині» яскраво розвінчує цей міф. Адже свині ніколи самі по собі не тягнулися до спиртного. Можливо, це люди перекладають свої ниці пристрасті на безвинних тварин і не бажають називати «героїв» своїми іменами?!

     Пушкаренко В. Люди і свині: незвичайний експеримент // Дніпро. – 2012. – №11. – С. 4-9.

     «Суть експерименту зводилася до того, як у конкретних природних умовах» Біловезької Пущі звірі будуть реагувати на алкоголь. А незвичайний, неординарний експеримент допоможе вченим «у пошуках нових методик лікування психічних розладів у людей», що зловживають спиртними напоями.
          Нарешті настав довгоочікуваний день зйомок…
     По вечері із кущів на галявину хто тільки зненацька не вибігав. Тут були і лисичка, і велетень лось, і табунець зайців, вибігло трійко косуль і два вовки і, навіть, сова, як «волохата примара»… Принюхуючись до дивного чадного смороду, обережно підходили до ночов. Та якась невідома сила зупиняла їх, вони кидались геть і блискавично «розчинялись в лісовій глухомані». Та тільки табун диких свиней на чолі з ватажком зупинився на різкий запах "експерименту" і став пити...
    Автор з іронією оповідає про "дику нічну свинячу вакханалію". Адже свині повелися точнісінько, як люди під час усіляких гульбищ - напилися.
     А що далі? Як поведе себе кабанячий ватажок, прийшовши до тями вранці? Чи почне знову хлистати питво і «п’яна стадна гульня запалає з новою силою»? Чи спрацюють неписані інтуїтивні «закони» матінки-природи – вожаком стає один з найсильніших, найкмітливіших та найвинахідливіших? Адже в дикій природі не існує ні грошей, ні кумів. І головне, чи не стане нам, людям, соромно за огидні вчинки окремих своїх «братів по розуму», як в житті, так і на святах та гулянках за їх «осоловілі, побаранілі очі, розіпрілі од хмелю п’яні пики», згадуючи «шляхетність дикого ватажка кабанячого стада, який трощив і шматував у Біловезькому заповіднику ночви з експериментальним питвом»?
     Ось вам і дикі звірі! Інстинкт самозбереження все-таки спрацював.
     Відділ періодичних видань СОУНБ запрошує всіх бажаючих  познайомитись з найцікавішими творами різних жанрів сучасних українських письменників, які знаходяться в фондах бібліотеки.

 
Близнякова Катерина