«Слідами короткого звіту»...
Це, як «Слідами великого рейду». Звіт уточнює й деталізує, розплутуючи і пояснюючи затушовані «ліричні відступи», одним словом – звітує. Бо спогадів про партизанщину в нас багато. І не всі вони на перевірку виявляються правдивими. Мені розповідали, якось, про випадок, пов’язаний з с. Дубовичі Кролевецького району. Не той, коли Ковпак провів парад, а через пару днів карателі спалили село, а про інший – «святковий». Святкували вже після війни чергову річницю того параду. І до Ковпака підійшов один з таких «заслужених партизанів», який вважався довіреною особою командира. І Ковпак його... не впізнав.
А може підвела пам’ять – хто тепер розбереться?... У самого ж Ковпака опис подій, пов’язаних з організацією його загону в книзі «Від Путивля до Карпат» і в написаних через 20 років «Сторінках партизанського щоденника» дуже відрізняється...
А от звіти нас «партия и правительство» навчили писати справно... І тут свої переваги. По-перше – «на свіжу голову». По-друге – не призначені для опублікування, а отже, не цензурувалися. Та й писали їх люди, ще в гарячці минулих подій, «не охоловши» від емоцій без дипломатичних недомовок і «авторських роздумів» наступних років.
Для прикладу, візьмемо документ з назвою: «Краткий отчет об организационной партийно-политической работе Глуховского подпольного РК КП/б/У Сумской области за период с августа 1941 по сентябрь 1943 г. на 54 листах».
В складанні цього звіту брали участь колишній начальник штабу 1-го Глухівського загону Лисиця, колишній секретар підпільного РК КП/б/У Румянцев. Матеріал складено у березні 1946 року.
Читаємо.
Отже, станом на день окупації партійна організація Глухівського району нараховувала 257 комуністів, але бажаючих вступити до партизанського загону виявилося тільки 79 чоловік. 26 серпня частина комуністів стала шукати причини, щоб покинути загін. До шести чоловік «відчислилось» (так у звіті). Серед них: директор шкірзаводу Чернок, колишній партизан громадянської війни, директор с/г інституту Цвєтаєв, директор ліспромгоспу Кутін. Всього з району евакуювалося 106 комуністів[1].
«При уходе в лес 27 августа (…) в составе отряда осталось 52 человек. Но и это было еще не окончательное ядро, потому что при движении в лес часть товарищей на ходу решая вопрос отправлялась прямо на Сумы. Так выехал Зам. Пред. Райисполкома Галатецкий, и, наоборот (…) примкнул т. Мудрик коммунист – корреспондент РАТАУ.[2] В лес Марьица Зазирского сельсовета Глуховского района собралось с 27 на 28 августа 50 человек[3]. Первый секретарь РК КП(б)У, недавно прибывший в район Грабовский дезертировал, хотя и намечался комиссаром отряда»[4].
Далі звіт повідомляє, шо до кінця серпня їздили на інструктаж до Сум 20 чоловік. З них дезертирували: Соколов, комуніст, депутат Верховної Ради, завідувач «коноплесемстанції», комуніст Примаченко.
«(…) В сентябре месяце 1941 года из общего количества приезжих в лес в партизаны ушло из отряда 32 человек. Особенно в то время себя морально неустойчивыми показали работники милиции и часть НКВД. Все до одного ушли из отряда»[5].
До 20 листопада в загоні залишився 21 чоловік.
Керівництво:
1.Ковальов Т. І. – секретар РК.
2.Мартинов – голова РВК.
3.Кульбака Петро Леонтійович – колишній завідувач Внуторгом – командир.
Взуття було виготовлене на Глухівській взуттєвій фабриці, плащі в «Індпошиві». Та носити його не було кому...

Куди ж дивився підпільний обком?

(Далі буде)

__________________________
1. ДАСО. Ф. Р. 365, оп. 1, спр. 1, арк. 2.
2. ДАСО. Ф. Р. 365, оп. 1, спр. 1, арк. 3.
3. Там само.
4. Там само.
5. ДАСО. Ф. Р. 365, оп. 1, спр. 1, арк. 4.