Звичайно ж, так говорять тільки місцевим, а гостям з України - по-нашому: "Ласкаво просимо до Полтави!"
Село з такою назвою знаходиться недалеко від Торонто. Йому вже понад 50 років. Тут усе як у нас, тільки немає сільради і ніколи не було колгоспу. А синьо-жовті прапори були завжди. Як і українці.
А душа українця, вона ж до краси, до природи тягнеться! До землі... "Антеїзм", - як казав вихідець з тієї, "материкової" Полтавщини Григорій Сковорода. Бо поки Антей тримався землі - був непереможний.
Тому і втікають наші люди від шаленого ритму життя і шуму мегаполісів сюди: у тиху
казку своїх прадідів...
Вулиці Полтави ніби уособлюють Соборність: найбільш освітлена сонцем "Одеса" - там багато квітів, потім "Київ", а "Батурин", "Лемківщина" потопають в зелені дерев.
Це не дачне поселення - тут живуть українці постійно, круглий рік. Єдина незручність - взимку треба топити дровами, але ж тоді це справжня зима!
Живе в Полтаві один чоловік - пан Петро Скиба. Походить з Ярославщини, має 89 років і цікаву біографію. За плечима і Українська дивізія і німецький концтабір під Данцінгом... А найбільша подія в житті сталася у 68 років. Тоді, в 1992-му, два канадських українці: Петро Скиба і Степан Горлач вирішили символічно "перехрестити" відроджену Українську державу, пройшовши її територією пішки. Спочатку вони рухалися від кордону з Білорусією по шосе Санкт-Петербург - Одеса, а потім від с. Шегині, що на кордоні з Польщею, до с. Милового на Луганщині. Разом це становило 2 650 км. за 4,5 місяці. Тепер про це можна прочитати в
Книзі рекордів України.
Було багато цікавих зустрічей, бо ночувати просилися до людей. В одному селі під Полтавою ("материковою") відчув пан Петро, що в хаті наче траур. Розпитався..., зя`сувалося, що дочка господарів тяжко хвора, і лікарі без грошей не лікують. Витяг чималу суму доларів і віддав батькам дитини. Її врятували.
Тепер вони листуються: дівчина з Полтавщини і дід Петро з Полтави.
Отака Земля кругла!...