Відомий сумський письменник Юрій Царик згадує…
Згадує свою молодість, захоплення магією слів, жагу свободи, своїх єдиних друзів, нонконформізм у відносинах із державою, переслідування КГБ, своє річне ув’язнення…
І спогади виливаються у вірші:

СУМИ,
ВУЛ. КОМСОМОЛЬСЬКА, 50,
РІК 1966

Пам’яті Анатолія Семенюти,
Миколи Данька, Геннадія Петрова.

Оаза десять метрів, свіжий вітер,
Ми спраглі правди. Джерело – слова,
Читаємо серед сахари вірші,
Вони не мають права на права –
Піски сипучі поглинають душі.
Народ в пустелі, як верблюд, мовчить,
Між обріями зниклими – задуха,
А ми в оазі зупиняєм мить
Свободи слова, за яку гратують
Або стрічають снігом Колими.
Озон оазний нас не порятує
Ні від суми і навіть від тюрми.
Зникає небо – нависа держава
І чавить совість, справедливість, честь.
Хто не німіє, тим мечем іржавим
Їх неслухняні голови січе.
Та зеленіє посеред пустині
Оаза – наш таємний дивосвіт.
І в ньому – Боже милий! – і понині
Ми всі – талановиті і живі.

15 серпня 2012 року.

Джерело: http://sumynews.com/column-labels/item/4045-yurij-czaryk-pro-svoyu-molodist.html