***
…корозія тіла –
молекули чорної осені
і – хмари
розбиті вітрами в абетку німу
і погляди-ножиці
навпіл розламані зопалу
на радощі
заздрощі
сльози
і сум.
…мені – не збагнуть.
Тебе не збагнути ніколи
твого божевілля, твоїх божевільних ідей
Я – спрагла в пустелі,
Я – прагнула! Прагнула… та…
Чи осінь завадила…
Осінь.
Твоя, нерозгадана.
Чи літо,
якого замало,
щоб спрагу мою
втамувать…