Як відомо, остання воля людини викладається у письмовій формі та засвідчується нотаріусом у встановленому законом порядку. Проте інколи спадкодавці не розкривають зміст свого заповіту та бажають зберегти таємницю до моменту його оголошення.
Як розповіла очільниця Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ірина СВИСТУН, секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Такий документ подається в заклеєному конверті, на якому є підпис  заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Заповідачу слід звернути увагу на обов’язкові елементи заповіту, які мають бути в ньому присутні (склад майна, який передається визначеному колу осіб, частки спадщини тощо), а також на можливість виконання умов заповіту спадкоємцями. Ці вимоги важливі, оскільки нотаріус не зможе заздалегідь здійснити перевірку документу та виявити недоліки, через які він визнається недійсним.
Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту, повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця (якщо місце проживання йому не відоме, то нотаріус робить повідомлення в друкованих засобах масової інформації). У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
Під час зачитування заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У документі записується весь зміст заповіту.