Як підневільний я отримав від мера бумагу «для відповідного реагування». Прочитав про бедуїнів та пігмеїв. Мене це зацікавило так, що я зайшов на сайт і почитав «коменти». Багато цікавого, до болі не потрібного, все ж таки хочу прокоментувати, що буває дуже рідко. Прокоментувати хочу як громадянин і мешканець м.Суми, з одного боку, з другого – як директор КП «Зеленбуд», яке так часто згадується в коментаріях.

Почну з професійного: щодо лікбезу від Віктора Сироватського, то можу сказати, що в «Зеленбуд» є не тільки бензопили, у «Зеленбуд» є розуміння того, чому воно так називається. Так ситуація з зеленими насадженнями з моменту керування містом «сильних сумчан» була критичною. Тоді від «Зеленбуд» залишились «ріжки», «ніжки», директор, бухгалтер та печатка, а підприємство чекала черга комбінату квітково-декоративних культур (комбінат КДК), що було не менш вагоме у нашому місті по вирощуванню посадкового матеріалу, дерев та кущів. Про це правильно висловився Ігор Касяненко, згадуючи «специальную теплицу» в своїх коментаріях. Комбінат КДК був дуже важливим досягненням розбудови Сум в «Советские времена», часів М.Лушпи. Ці гектари землі могли забезпечити місто, і не тільки місто, а область, якісним посадковим матеріалом з розвинутою кореневою системою та сформованою кроною для посадки в урбанізованій зоні з грандіозним антропогенним навантаженням, але «сильні сумчани» це підприємство довели до банкрутства і «пустили по вітру», гектари землі перейшли до рук пересічного власника. Ця доля чекала і «Зеленбуд». Тоді другі «сильні сумчани» боролися і відстоювали КП «Зеленбуд» як підприємство, що необхідне для життєдіяльності міста.

Так, першим питанням в рішенні сесії було відсторонено від діяльності керівників такого руйнуючого проекту, другим питанням – відновити роботу КП «Зеленбуд», повернути на підприємство людей, техніку, тощо. В цих процесах брали участь багато сумчан, але нажаль Сироватських сумчан я там не бачив. Відтоді підприємство тяжко, але впевнено відроджується.

Я не буду зупинятись на всіх проблемах, але на сьогодні підприємство працює уже у нових теплицях і частину посадкового матеріалу вирощуємо самі. Дайте нам землю і у нас буде дереворозсадник, який зможе забезпечити Суми якісним посадковим матеріалом, а не той посадковий матеріал, за який говорить І.Касяненко. Я з ним згоден, тому що крім розсадників, які знаходяться в лісових господарствах, других спеціалізованих немає. В мене, як у спеціаліста, немає сумніву по якості посадкового матеріалу в лісогосподарствах. Багато разів, з боку різних інстанцій, нас «нагинали» на закупівлю таких саджанців, але ці саджанці не пригодні для посадки в умовах міста. Коренева система, висота, крона все це якісно підходить для посадки в лісовій місцевості.

Для прикладу: Баранівське лісництво висадило чи 2 чи 5 тисяч дубів вздовж озера Чехова, але нажаль в умовах антропогенного, екологічного навантаження ці дерева не вижили, а управління ЖПКГБ даже не прийняли їх як відповідні роботи. Також приклад цьому і берези в скв. К.Зеленко, висаджені активістами партії БЮТ. Було посаджено 100 шт. дерев, але на сьогоднішній день ні одне дерево не прийнялось. Звісно що цей посадковий матеріал дешевий, але напрошується висновок «дешева рибка погана юшка».

Якщо хтось розуміє цю тему, а є «умники», що задають питання: «Чого не у нас? Чого десь?», то скажу, що такі спеціалізовані дереворозсадники є в Києві (доречі комунальні), Запоріжжі – 300 га різних видів дерев, різних за віком, формою, тощо. Такі дерева майже завжди готуються для: або контейнерного, або комового способу посадки.

Да, звісно, що це дорого, але це і якісно. Якщо провести роботи по посадці дерев з дешевого матеріалу і вгробити сили і фінанси на те, що завідомо не прийметься, то краще ті сили і фінанси потратити на якісний і дорожчий матеріал.

Пане Сироватський, Ви говорите про горобину на пісках. Ця горобина була висаджена ще за часів перших забудов, а що стосується кленів, лип, які були висаджені там же 3-4 роки тому назад (читайте газети «Ваш шанс», «Панорама», «Данкор»), де журналісти, з болем в серці та зі сльозами на очах, звертаються до наших сумчан з проханням по людські відноситись до зелених насаджень. Я думаю, що Х.Штайн розуміє цю проблему, як розуміють і більшість сумчан. Тільки серед сумчан є ті, хто допомагає нам в озелененні, а є просто «горлопани» та різні «піаністи», які за своє життя нічого не зробили, крім того, що критикувати інших.

Як приклад можу привести посадку сосни в Басівському парку, де зібрались нам в допомогу багато помічників (всі сумчани із Сум, Сироватки, Конотопа, Бурині, тощо), де були і школярі і «дедка з бабкой» з крайніх приватних будинків на Басах. Так ось «горлопани» кричали, що «ніззя» садити дерева в Басівському парку без проекта, а сумчани 2 тисячі коренів сосни висадили. На сьогодні ця сосна підросла, залишилось близько 600 дерев, тому що другі сумчани покатались там на квадроциклах, заїхали на авто поїсти «шашличок под коньячок», а то і просто відкопали для присадибної ділянки.

Доречі, Віктор Сироватський запевняє, що плакав на сотні, що звісно сумнівно Краще не плакав би, а написав листа бедуїну, який тоді був… Це зараз можна плакати, писати, мудрувати.

Тепер про клени, які згадує той же В.Сироватський. Хочу сказати, що це ніякі не «чужерідні» клени, це шаровидні клени з того ж Запоріжського дереворозсадника, з того, що і при М.Лушпі були привезені та висаджені шаровидні клени і зараз прикрашають наше місто по Набережній р.Стрілка від Горьківського мосту до м-ц «Романтика».

Я просто просльозився від відношення Віктора Сироватського до дерев. Особисто його не знаю, але вважаю, що якщо кожний буде відстоювати зелені насадження так, як їх відстоює шановний В.Сироватський, то «наше дело правое и мы победим».

Звісно, на сотні з липами «наламали дров», але ж є ще й інші фактори, коли знесення дерева необхідне. Це техногенні - коли проводяться ремонтні роботи, міняються теплотраси, будують і розширяють дороги. Згідно ДСТУ «Безпека дорожнього руху…» відстань від стовбура дерева до бордюри проїзної частини вулиць населених пунктів повинна становити не менше 4 м. Керуючись Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України – відстань від будівель і споруд до стовбура дерева повинна бути 5 м. Підземні мережі (газопроводи, каналізація, водопроводи, кабелі зв’язку) – це все «диктує» місце розміщення деревних зелених насаджень.

Але, шановний Віктор Сироватський, не це на сьогоднішній день є проблемою. Є більша проблема, яка може не тільки витіснити клени, дуби та каштани, але і можливо знищити їх як вид. Це на грані екологічної катастрофи, над якою нажаль і ми і вчені безпорадні.

На сьогоднішній день каштанова мінуючи міль вразила каштани, клен від Європи до Уралу. Це шкідник, який наскільки мікромалий, що залазить в середину тонкого листка і знищує його. Тому наші каштани і клени в серпні місяці вже стоять жовті з сухим листям. Але працюючи над цим шкідником 11 років вчені не можуть знайти протидії йому. Даже хімічні ін’єкції препарату камеркіл (все що на сьогоднішній день може бути ефективним), не дають відповідного результату і цей шкідник поширюється.

Якщо Вас це зацікавить, почитайте роботи сьогоднішнього вченого біолога, професора Дрозд, що в Києві.

Крім цього, отой самий хрущ, «який над вишнями гуде», має таку стійку популяцію, що коренева система дубів, каштанів, кленів не витримує натиску цього шкідника. Якщо в Європі на 1 кв.м налічується 2-4 шкідника, то в Україні 10-14. Якщо Вас зацікавить це питання, зв’яжіться з деканом факультету садово-паркового господарства та ландшафтної архітектури доктором сільськогосподарських наук, професором Ковалевським С.Б. Він дуже багато Вам чого розповість про те, що не знають пігмеї.

Мені звісно було дуже цікаво поспілкуватись з усіма учасниками «моментів» не в печатному виді, а в живу, але допишу слідуюче, що КП «Зеленбуд» працює в договорі з УЖПКГБ, яке дає йому певний перелік робіт, в тому числі і зняття сухостійних та аварійних дерев.

Шановний В.Сироватський, ми не воюємо з деревами, ми виконуємо вказану нам роботу. І якщо Ви знаєте, то на тій же вул..Троїцька від падіння аварійного дерева загинула людина.

Зараз В.Сироватський згадав, що від парка залишилась половина, де ж Ви були, коли другу половину віддавали українсько-німецькій компанії. Я пам’ятаю 5-7 років назад, коли ми розпочали роботи по відновленню парку ім. І.М.Кожедуба, деякі «горлопани» кричали, що ми знищуємо парк, як би їхні громадські організації проти. Та коли розібрались з громадськими організаціями виявилось, що це 5-7 чоловік висловлюють свою думку, а їхня громадська організація зареєстрована для того, щоб «погавкать на ближнього», тільки «собака лает, а караван идет».

Звісно, що КП «Зеленбуд» є багато чим займатись, але є ще й другий нюанс. Питання: де займатись? На вірених нам об’єктах благоустрою та зелених зонах, чи це прибудинкова територія, чи це закріплена територія за підприємствами, власниками.

Почитайте Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України розділ 5, п.5.5.: «Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:

на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності – балансоутримувачі цих об’єктів;

на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територій - установи, організації, підприємства;

на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;

на безхазяйних територіях, пустирях – місцеві органи самоврядування;

на приватних садибах і прилеглих ділянках – їх власники або користувачі».

Я цілком згоден з Х.Штайном, що за вирубку перед фасадом потрібно карати (але чому тільки перед фасадом). Доречи є такий документ як дозвіл на знесення зелених насаджень, який підписується і управлінням ЖПКГБ і управлінням екології. А що робити з тим, які не рубають а знищують зелені насадження іншим шляхом: заїжджають на газон, вигулюють собак на зелених зонах, в скверах, в парках, виливають нечистоти на газони, клумби і під ті ж дерева на сотні. Прибиральниця вимила підлогу миючими засобами дуже якісно, а воду з відра вилила під бузок на скв.Альтанка, в центрі міста, про спилювання якого »горлопанили», деякі активісти зеленого руху. Так де ж вони ці активісти зеленого руху?

І таких прикладів, від чого посохли клени на сотні, цілий ряд. Підприємці вчасно не прибирають сніг взимку – це не секрет. Після відповідного «наганяя» все це засипають сіллю, а потім зчищають на газон та під дерева. То мабуть бедуїни такого не роблять. А на вул. Соборна саме це і є закріплена за підприємцями зелена зона.

Хочу вернутися до теми посадки кленів, лип, каштанів. Вище я сказав, які проблеми з кленами, каштанами. Скажу, що в містах Санкт-Петербург, Львові, Києві вже давним-давно відійшли від практики посадки дерев між тротуаром та дорогою. На щастя чи нажаль у нашому місті це поки що залишається. Це дискусійне питання. Я можу обговорювати його з спеціалістами, які знають що таке алелопатія, метал має поняття «усталость металла», а почва – «усталость грунта». І можна згідно різних ДСТУ і Правил випиляти дерева, а можна використати те, що маємо. Як говорять наші брати-росіяни «не растеть, потому что не сеять, а не сеять, потому что не растеть».

Не зважаючи на всі ці (а це не останні) проблеми наше підприємство працює над комунальним замовленням від управління ЖПКГБ щодо висадки нових дерев на вулицях, скверах, парках міста. З минулого року кількість висаджених дерев значно перевищує кількість дерев з явними ознаками аварійності чи необхідності для їх зняття.

Я думаю, не тільки Л.Порсова бачить нашу роботу.

Багато хто співпрацює з нами не тільки через комп’ютер, як деякі, а з лопатою в руках. Та і доводити, хто сумчанин, а хто ні, треба не в комп’ютері, а на вулицях, скверах, тротуарах, парках міста Суми.

Згоден з Вами, шановний Віктор Сироватський, що не всі сумчани – сумчани! Тільки не згоден з тим, що Ви бедуїнами обзиваєте тих, кого можете обізвати та ще й через компютер. Думаю, якщо це було б на зупинці, то якийсь Буринський сумчанин з відповідним Сумським менталітетом міг за це і по вуху надавать. Чомусь Ви «Исконно Сумских» бедуїнів не бачите.

Будучи на концерті Оксани Скоробагатської я із захопленням слухав і пісню і звучання гітари, яку як мені сказали змайстрував сам Сироватський майстер. Можливо і не всі гітари так звучать, я в гітарах так розбираюсь, як в озелененні, але як сумчанин сумчанина хочу подякувати Вам за платонічну любов до дерев та комп’ютерний патріотизм.

З повагою до всіх Сергій Прокопенко