Формула успіху

Як часто нам, споживачам, доводиться чути фразу: «Треба підтримувати місцевого виробника!» – і як рідко ми бачимо цю продукцію у широкому доступі. Про допомогу місцевому виробнику говорять з високих трибун як про пріоритет у розвитку економіки регіону та держави, але скажіть, багато ми можемо згадати спеціальних урядових чи регіональних програм? Крім набридлого передвиборчого гасла «Купуй українське», мабуть, більше нічого й не спадає на думку.

Звісно, є точка зору, що сьогодні, у глобальному світі конкуренції, споживач сам у змозі вибрати на полиці магазину найякісніший товар, і не важливо, де він зроблений. З точки зору банального споживання так і є. Але з точки зору стратегічного розвитку це жахлива думка, яка призводить до краху.

Але що робити, якщо місцеві товари практично позбавлені можливості навіть потрапити на полиці? Або стоять там так, що покупцеві вдень з вогнем їх не знайти? Крім того, місцеві товари стикаються з жорсткою конкуренцією з боку мультинаціональних корпорацій, які витрачають шалені гроші на рекламу та просування товару, тоді як на регіональному рівні на виробництвах навіть не завжди є ставка менеджера з реклами. Якщо провести зараз опитування, які місцеві товари ви знаєте, цікаво, який був би результат?

Сумнівів немає – споживача потрібно виховувати, йому потрібно розповідати про конкурентні переваги місцевих товарів. І робити це потрібно регулярно, не один і не два роки – десятиліття. До тих пір поки у свідомості співгромадян міцно не закріпиться думка, що, віддаючи перевагу місцевим товарам, він вкладає гроші не лише в робочі місця на цих підприємствах, але й в освіту, медицину, комунальну сферу – іншими словами, через податки, які заплатять місцеві виробники, кожен житель області бере участь у розвитку території.

Основне, що потрібно нам усім зрозуміти, – іншого шляху немає. Якщо, звісно, ми хочемо бути країною, регіоном, де не тільки споживають, але й виробляють товари. Виробляти – значить бути успішним. Така формула сучасної економіки.

Окремо в цій серйозній розмові стоять заводи-гіганти, на яких працюють тисячі людей і чия продукція йде в основному на експорт. Здавалося б, чим може бути корисним розповідь про їхнє життя, їхні досягнення? Адже на прилавках супермаркетів не продаються величезні насоси – вони постачаються на атомні електростанції, газопроводи, заводи тощо. Дозвольте не погодитися: успішна робота таких підприємств, високі заробітні плати, стандарти праці та соціальної захищеності повинні показати всім, перш за все, молодим людям, що є в країні класні менеджери, здатні організовувати високотехнологічні виробництва, є спеціалісти, чия праця оплачується навіть за західними мірками дуже гідно, тобто тут є до чого прагнути, заради чого вчитися. І для гідного життя не обов’язково їхати за кордон або товпитися біля бюджетного корита в надії на відкат – можна своїм розумом і руками заробити на життя своїй сім’ї. Це та позитивна інформація, якої іноді так не вистачає суспільству, і ми вдячні керівництву найбільших сумських підприємств за розуміння соціальної важливості нашого проекту.

Розуміння своєї скромної ролі, на наш погляд, сьогодні дуже не вистачає різним перевіряючим організаціям, зокрема податковій інспекції. Захопившись роллю рятівників Вітчизни та державного бюджету, податківці часто переступають межі здорового глузду. Дивовижно, але сьогодні їхньої пильної уваги не вдається уникнути навіть найкращим платникам податків. Очевидно, що це не може бути державною політикою, тому що якщо це державна політика, то така держава приречена на економічний провал. Як з цим боротися? Тільки публічно – через пресу, громадську думку. Іншого шляху немає.

Скромність перевіряючих, протекціонізм держави щодо власних виробників, виховання споживача – ось три великі справи, з яких хотілося б розпочати розмову про економіку Сумщини. Приєднуйтеся – ми відкриті для дискусії.

Євген Положій