Від самотності калина зажурилась,
гілочками нахилилась до землі.
Одинокою в краю цім залишилась.
І життя її неначе у ві млі.

Та були ж часи, як пишно розквітала,
буйним цвітом милувалась дітвора.
А війна - злодійка діток розігнала.
Чи повернеться щаслива ще пора?

І сльозами умивалася калина,
рушника нема кому подать.
Поверни нам ,Боже , спокій в Україну,
на кінецьвійни постав свою печать.