Часу нам може вистачить на те,
Щоб ми  удвох закохані у літо,
Пірнули з головою , бо іде
Духмяний дощ і колихає жито.
Тоді засяє сонячно земля
І подарує нам кохання свято.
Пригорнешся до мене ,мов маля,
щоб я у вись полинула крилато.
Кохання, де ти? Ппоруч?Саме тут?
А  може там ,де зорі, як стемніє?
Хто вигадав чалрівний цей маршрут
"Любов- життя", що вічно душу гріє?