Десь в нічному небі притаївся місяць.
(З хмари визирає, та чомусь мовчить),
А в далеких горах,на краєчку лісу
Чути спів сопілки, музика звучить.

Втомлений в дорозі на вузеньку стежку 
Повернув хлопчина,здалеку ішов
І за мить єдину опинився в казці
Де красуню милу поглядом знайшов.

Місяць враз промовив: ,, ну ж бо, любі зорі,
Час прийшов нарешті слати полотно,
Ви ж до ранку встигніть вишити узори,
Та не забувайте: віще є воно.

Лише той , хто вміє цінувать сопілку
Здатен серед ночі щастя зустрічать
І по візерунках тканого окрайця
З тисячі єдину долю розпізнать.