Останню крапельку дощу 
Він приховав в своїх долонях
І тихо мовив: ,, не пущу,
А заховаю десь у схроні."

Тримтіла крихітка в руках,
Але як вибратись не знала,
Лиш все, що скоїлось - в думках
По пунктах ледве розкладала.

Їй так хотілось до землі
В високі трави вздовж озерця...
А він тримав її в золі,
Ще й засипав до верху перцем.

Життя украдене забрав,
Убивши молоде створіння,
А згодом гірко заридав,
Бо запізнився час прозріння.