Як завжди - розкатую тісто,
Забажала, вареників з м'ясом.
Та чомусь знову диханню тісно,
Настрій так - трішки часом із квасом.
Тільки ще в голові не замовлю,
Те що я, як завжди потребую,
Може з болем, а може без болю,
А ці строфи, ще з ночі римую.
І не знаю, із відки взялися
І не знаю, як навіть подіють,
Тільки задум, десь там причаївся
У моїх ненароджених мріях.