Три тополі

Ой у полі три тополі
Та й низенко гнуться.
Під тополями у полі
Дві стежини в’ються.

По одній пішов мій милий,
Та й не повернувся,
Мабуть, так мені судилось –
Розлюбив, забувся.

Піду по другій стежині,
Щоб не зустрічатись.
Та у серці і донині:
«Підемо вінчатись!».

Посміхнувся і подався
Знаю, до отої,
До якої залицявся
За чорнії брови.

Якби мала в собі сили
Та хомут ремячий,
На милого я б наділа,
Що такої вдачі.

Та не можу, сил немає,
Піду по стежині,
Може, його пострічаю,
Гляну в очі сині.

Може, ще у них зостались
Теплота і щирість.
Чи забув, як зустрічались,
Солодко любились.

Ой у полі три тополі
Та й низенко гнуться.
Під тополями у полі
Дві стежини в’ються…

Валерій Висоцький
м.Глухів