Я вдихаю повітря,
воно із пилу та бруду.
Слухаю стукіт серця,
байдуже, що скажуть люди.

Вітер сильний віє,
хоче вичавить сльози.
В нього нічого не вийде.
Він без мене не зможе.

Піт солоний спадає,
душу ніби щось гріє.
Сліз зовсім не має...
а навкруги тиша.

Містом ходжу, блукаю,
ніч темна находить.
Зорі чомусь зникли.
Місяць з хмар не виходить.

Мрії залишуть слово
вірша рядка живого.
Лиш би його не стерли 
в пошуках нового.