Як кололи кабана…

Кожен рік ми на базарі кабанців купуєм
і на свята із Вованом свіжину готуєм.
Хоч ростити кабанця не проста робота,
та поїсти свіжини кожному охота.

Приспів.

Свіжина, свіжина –
з кумом ми гуляєм.
Свіжина, свіжина –
кумонька співає.
Свіжина, свіжина –
ковбик і ковбаска.
Теща шкварок нам насмажить
ще й поставить пляшку.

Кума з вечора зняла вже Ваську з харчування
і отримали ми з кумом не просте завдання.
Кабаняра, мов бугай, кілограмів двісті!
Переводити харчі – немає користі.

Приспів.

Тільки блиснув кволий ранок сонними очима,
ми із кумом у сараї рипнули дверима.
Тихо в хліві кабану в’яжем задню ногу,
Васька рохкає, відчув, він якусь тривогу.

Приспів.

Не виходить, клятий, з хліву, що ми не робили!
Аж мотузку розірвали поросячі сили…
Не залишилось у нас нічого крім волі,
кабаняра вийшов сам до своєї долі…

Приспів.

Обсмалили його гарно, соломою мили,
терли снігом, відмивали, боки пожовтіли.
На обід ми з апетитом їли свіжину
і чарчину випивали, та ще й не одну…

Приспів.

Анатолій Бойко
м.Глухів
6.02.2011 року.