Сумчанин Віталій Ященко розповідає про свою несподівану подорож Європою на вантажному автомобілі

Після романтичної вечері з яєшнею і салом перша ніч в машині пройшла більше, ніж задовільно.



Комп'ютер справно тримав температуру в салоні, моя верхня полиця виявилась дуже зручною, м'якою і відчутно ширшою, в порівнянні з вагоном потяга. Виспався і відпочив добре :)



Такі подробиці я описую тільки в перших частинах, поки вони для мене є чимось новим. Далі я, звичайно, буду писати про більш значущі речі.
Ранкова кава, пара бутербродів, польське радіо "Retro" з музикою приблизно 30-х років (такий собі Утьосов польською мовою) налаштували на правильний настрій. І далі, в дорогу до моря!
Зранку кілометрів 200 їхали по дорозі, як би так сказати...місцевого значення. Ну, наприклад, як Суми-Краснопілля або Глухів-Кролевець. Уявили? Стало страшно? Так от - якість покриття і розмітка, як на ділянці Бориспіль-Київ. Не менше!



Початок і кінець населених пунктів позначається цікавим дорожнім знаком - схематичний силует міста.



Взагалі, я помітив, що в Польщі, а кум підказує, що у всій Європі, вантажні автоперевезення дуже сильно розвинені. У нас такої кількості вантажівок я не бачив. Причому тут вони всюди, на всіх шляхах. І великих, і маленьких...

Доїхали до Балтійського моря! В Колобжег. Поки машина під розвантаженням, знайшовся час галопом пробігтись частиною міста. Це яскраво виражений курорт. Населення близько 50 тис. По моїм спостереженням все, що тут робиться - для курортників. Безліч великих і маленьких отелів. Іноді з досить сміливими контактними скульптурами.



Майже на кожному вільному місці є або планується будівництво. Також присутні всі інші складові, притаманні курортній зоні: продаж нерухомості, оренда житла...

Хоч зараз і січень - місто не спить. Звичайно, людей небагато, але набережною гуляють пари різного віку, вздовж води по пляжу чимало людей займаються скандинавською ходьбою (з трекінговими палками), на моло відпочиваючі годують чайок, в ресторані під моло є відвідувачі (мабуть в кожному містечку, де є моло, під ним обов'язково є ресторан...



Фотографував все, що впало в око: місцева поліцейська академія (де ти Махоуні?), якась місцева соціальна академія наук. Ціла академія наук!



Звичайно знову звернув увагу на ставлення до велосипедистів, бо воно мені болить. Нам би так!

Ну і море! Воно прекрасне навіть зимою. Я годину йшов просто по піску біля води. Вітер, повітря, чайки... Як же залишити все це в пам'яті....



Але треба їхати далі. Наступне місто призначення десь біля Щецина недалеко від німецького кордону.

Далі буде…

Попередні нотатки тут

Частина1

Чатина 2

Частина3