Німецький ранок на паперовій фабриці трішки зіпсував настрій. По-перше, надворі +3 і дощ. По-друге, думали, що завантажувати будуть сзаду, а виявилось - з боків. А для цього треба відкривати борти і розбирати півпричепа. Заняття не з цікавих... А потім все це робити в зворотньому порядку... Добре, що у кума є "карманний китаєць", тобто я :)



Я бачив двох дівчат-українок, які також працюють водіями вантажівок. Віком років до 30-ти. Навіть не знаю... Я розумію, що вони можуть керувати машиною, припускаю, що знають всі технічні тонкощі... Але, коли діло доходить до таких моментів, як розібрати і зібрати борти, закріпити вантаж спеціальними тросами... Я не вважаю себе фізично слабеньким, але я "притомився". Як справляються вони - не розумію. Не дівчата, а термінатори якісь, мабуть :)

Побачив, в якому вигляді папір відвантажується з фабрики. Величезні рулони 1,8 метри заввишки і вагою до двох тон! Нам завантажили тринадцять таких. Тобто більше 24 тон! Це практично максимальне навантаження автомобіля.



Завжди було цікаво, як водії спілкуються з персоналом фабрик, заводів чи вантажних хабів. Виявилось - мовою жестів :) Трішки англійської, трішки німецької (в основному цифри), а все інше на пальцях. І що цікаво - вони розуміють один одного. Непорозумінь не було жодного разу.

Дощ, автобан... Мимо пролітають міста і містечки. Максимальна швидкість для нас - 90 км/г. На дорозі найсуворіший контроль - камери фотофіксації практично через кожні 100 метрів.

Зупинились на перерву. Знову тихий шок! Всі дорожні комунікації і паркінг живляться за допомогою сонячних батарей. На фото видно мабуть тільки їх десяту частину!



В школі я вчився добре і з географією начебто все гаразд, але новиною для мене виявилось те, що Дунай є і в Німеччині. Правда не широкий, але є :) На фото він якраз під нами.



Впали в око цілі ділянки з якимись палками і проволокою до п'яти метрів заввишки. Виявилось, що так вирощують хміль!



По об'їзній пролетіли Мюнхен. Здалеку побачив домашній стадіон футбольного клубу "Баварія" "Allianz Arena". Масштабна споруда!



16 січня, а дощ лупить, наче з відра :( У машині, звичайно, тепло і сухо, але зовнішній пейзаж не надихає :(

Однак далі наш шлях лежить до Австрії на потяг. Так, вантажівки з Австрії до Італії потрапляють саме на потязі! Машина заїжджає на платформу, ми сідаємо в купе, і через тунелі, години за півтори в Італії!



Австрія! Альпи! Величне видовище! Враження не змогли зіпсувати ані дощ, ані туман... Об'єктив камери, правда, був не в захваті, але як вийшло, так вийшло. Маю надію, що по дорозі назад йому поталанить більше )) Альпи! Вони і праворуч, і ліворуч, і попереду, і навіть зверху! Вони всім своїм виглядом показують, хто тут головний...



Хмари ніжче гір... На горах сніг... Річка під горою нереально блакитного кольору... І все воно поруч, тільки простягни руку...

Знову все галопом, але купити баночку G?sser і подихати альпійським повітрям часу вистачило ))

А дощ іде... Вже вечір. Аби хто спитав мене, чим я зараз займаюсь, відповідь, напевно, розсмішила б: сиджу в машині посеред залізничних колій десь в Австрії, чекаю потяга і лузкаю насіння :) Українське :)

Взагалі, цікавий спосіб пересування - автомобіль на потязі… Для кожної машини - окрема платформа. Для водіїв - пасажирський вагон, зручні м'які купе, де можна відпочити. Щоправда, суттєвий недолік все ж таки є - відчутний запах нікотину :( Це засмутило.

А потяг привіз нас у справжню зиму. Сніг, хуртовина! На ніч зупиняємось уже в місті Brennero.



Добрий вечір Італія!

Далі буде…

Попередні нотатки тут
Частина1
Чатина 2
Частина3
Частина 4
Частина 5
Частина 6