Емоції вляглися, до краєвидів потроху звикаю.
З дорогами теж все гаразд. Їду, згадую ділянку Лохвиця-Пирятин, і скупа чоловіча сльоза стікає по небритій щоці )))



На узбіччі побачів багато невеличких приладів жовтого кольору з написом SOS. Це виклик допомоги. Цікаво, що вздовж дороги на асфальті написані цифри, які вказують відстань до такого пункту виклику і стрілки, які показують в який бік треба іти до найближчого. Скрізь сервіс!

Обігрівач в машині вже виключений, ми в футболках. По відчуттям - як у нас в середині квітня. "Травка зєлєнєєт..." )))

Десь недалеко попереду Верона, але сьогодні, ми до вас, Джельєтти, не поїдемо ) Термометр вже показує +13.



По всій Європі, якщо автобан проходить близько до населеного пункту, або через нього, дорога відділена високим парканом для шумоізоляції. На фото є фрагмент такого паркану.



Прибули в точку призначення на поліграфічне підприємство в місті Robbiate. Розвантажились. Звичайно, окрім складу я нічого не бачив, але скажу так: все виглядає схожим на наші підприємства )) І зовнішній вигляд і організація роботи. На території безлад, якщо чесно ))) Зрозуміло, що краще, чим у нас, але до німців їм, як до неба ))



Містечко невеличке, симпатичне. Вузеньки вулички, куму важкувато з фурою, як би чогось не зачепить. Я такими і уявляв італійські міста. Часу гуляти немає, дивлюсь з кабіни. Красиво. Багато фото не роблю, бо вже темнувато ((

Їдемо за черговим вантажем в місто Alfianello. Може зранку зможу поблукать і щось сфотографувати.

На автобані потрапили в затор: серйозна аварія. Прикра ситуація, але є що прокоментувати. Перше спостереження: узбіччя широке, можна його вважати крайньою правою полосою, воно завжди вільне. І в данному випадку по ньому без перешкод проскочили поліція, швидка та евакуатор. Друге: поліція використовує звичайні факели, які вказують водіям напрямок руху, щоб аварійна полоса лишалась вільною. Запалюють і розкладають на асфальті з інтервалом приблизно десять метрів. Ну і третє: про затор ми дізнались, ще коли рухались по іншому автобану - про це сигналізували великі інформаційні табло. Ось так.

Ранок. Машину завантажують (якісь труби) через дах причепу. Моя допомога не потрібна і є трохи часу власними ногами походити по італійській землі.



Сонце тільки встало, восьма ранку, людей ще немає (їх тут і так всього 2500 тис), вікна в будинках зачинені... Люди збираються на роботу... Відкриваються маленькі крамнички...



Тут, мабуть, всього по одному: одна крамничка, одна перукарня, один канцелярський магазин і т.д.




Типова ( в моєму розумінні) італійська архітектура маленьких міст... То будинок, то арка, то кривенька вулочка примушують їх сфотографувати.



Я спробував через фото передати атмосферу маленького італійського містечка. Можливо, мені це вдалося )



А далі довгий маршрут. Але цікавий неймовірно! Щонайменше красивий! Не вірите? Гляньте на мапу. На трьох скріншотах! ))) Так, звичайно, ми їдемо дорогами, а не містами, але кум пообіцяв, що все буде як на долоні...



Попереду більше, ніж півтори тисячі кілометрів доріг Італії, півдня Франції та Іспанії!




Далі буде…

Попередні нотатки тут
Частина1
Чатина 2
Частина3
Частина 4
Частина 5
Частина 6
Частина 7
Частина 8