***
Цей квітень за вікном...палата  у лікарні. 
Тополя розлилася на ситці веснянім.       
Розложисте гілля аж тягнеться в захмарні,    
у дивовижні далі божественних ланів.       

Небесний простір їй дарує сонце-злото,  
бруньками обважніла, розродиться от-от,        
з тополею беру і я свої висоти:      
о, скільки ж пережито і доброго, й негод!      

Переплелись гілки  в прекраснім візерунку,      
і крона кучерява — хоч вітрові голуб!             
Тополя  із вікна для мене, як чарунка    
тонких асоціацій, в яких немає згуб.         

Свій погляд проведи на дах, що голубіє:             
стара архітектура терас, балконів, лиштв...         
на те, що бережем і зберегти не вмієм,            
а те, що уявляєш, — хоч в пам`яті залиш.


Автор вірша та фото Надія Позняк