Новорічна ніч у центрі Сум…
Підходить незнайома жінка і вітає з днем народження Степана Бандери.
Приємно, як завжди, коли чую від простих людей подібне, але здивування з кожним роком меншає. Бо пропорційно зливі ненависті з боку бандитів зростає любов народу.
Багато хто вважає, що Бандера боровся «проти».
Насправді він боровся «За».
За Україну, окуповану Польщею, СССР, Німеччиною і знову СССР. Більше того, концепція вільних держав на своїх землях, запропонована ОУН стала викликом імперіалізмові всіх мастей і є ним до сьогодні. І імперії безсильні проти природного стану речей.
Такого ж природного, як орієнтація на власні сили. Доводилось читати оригінали листів, у яких Степан Андрійович переконував деяких зневірених соратників відмовитись від американської «допомоги» та орієнтуватися на власні сили. Як би не було важко… Здається, що нічого нового, але, принаймні, у ХХ столітті, на тлі політичних хитань УНР і теперішньої «багатовекторності» я подібного прикладу не знаю.
Насправді боротьба за Україну продовжується і сьогодні. Тільки з одного боку: духовні нащадки україноненависників з методами НКВД і гестапо. А з іншого - величезна кількість людей, які люблять Україну, хочуть бачити її самодостатньою, справедливою і красивою, тільки не усвідомлюють себе бандерівцями.
Та це і не так важливо…
Бо раніш чи пізніше зрозуміємо, що піна ненависті - то шовінізм.
А націоналізм - це любов.
І наша любов - Україна.
А ми - однолюби.
Тому переможемо.