-
Обе стороны
03.02.25 14:45 -
Сонячне море
31.01.25 22:46 -
КНИЖКОВИЙ ДАР
30.01.25 13:40 -
Звернення про тиск на місцеве самоврядування
30.01.25 09:08 -
ПЕРЕДПЛАТА ДЛЯ ГОЛОВНОЇ БІБЛІОТЕКИ СУМЩИНИ
29.01.25 15:36 -
КОБЗАРСТВО. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
29.01.25 13:20 -
Народ знає
26.01.25 16:39 -
Он прекрасен
23.01.25 14:16 -
Пропісоч мої мізки
22.01.25 19:18
Комментарии
У проекті перейменування вулиць ім'я Зайцева є. Тепер мабуть потрібно звертатися до пана Мінаєва, а також до "Батьківщини", без депутатів якої надлання імені одній із вулиць неможливе.
Заслуга - заслугою, але в Сумах нема ні вулиці, ні навіть меморіальної дошки... Якби був героєм рад. союзу - уже давно б склепали
Ще раз хотілося б наголосити, що у першому номері журналу "Наше минуле" Зайцевим була вперше опублікована програмна праця кирило-мефодіївців "Книги буття українського народу" Миколи Костомарова. Це ще одна його заслуга перед українською нацією.
За диктатури одні видатні особистості пригнічують інших, демократія пригнічує всіх.
Свобода, як основна цінність - неможлива. Демократія від початку побудована на брехні, на хибних цінностях.
Я так розумію, розмова зайшла в русло методів боротьби. Але ж ніхто не заперечуватиме саму необхідність опору? Щодо способів: залишаюся прихильником обох... Це нам і Закон дозволяє: захищати суверенітет і територіальну цілісність України всіма доступними способами. Просто всьому свій час і обставини. Доки мирні засоби не вичерпали себе, треба їх використовувати з усіх сил.
Свобода без порядка - это анархия. Да, вместо сыночков депутатов могут прийти те, кто с удовольствием выпустит кишки и не дрогнувшей рукой расправится с любым. Только если вы думаете что там свобода и нет "порядка", то вы глубоко заблуждаетесь. Там "порядок" свой, или ты делаешь как тебе сказали или ты умрешь. Такое в истории человечества тоже было и это "проходили", хорошего тоже мало. Демократия, наверное, не лучшая форма правления, но что точно - это то, что лучшее из того что человечество перепробовало. Судя по "направлению движения" все таки ценится будут не головорезы с калашником и напалмом.
Справа в тому, що зараз вже не 1939 рік, і Янукович, нажаль, не Муаммар Каддафі, а тому жодних танків на Хуторі Михайлівському не буде - будуть "гаазькі суди" та "харківські угоди". І жовто-синій прапор з будинку Верховної ради, зрештою, полізе зривати не російський десантник, в сержант Печерського РОВС.
Тупикова гілка - це та, за якою рухається сьогодні весь "цивілізований світ". І деінде вже з'являються навіть офіційні заяви вищих посадовців про це.
"Если взять республику, где весь народ выбирает главу государства, то с помощью денег, рекламы и тому подобных вещей, на этот пост можно продвинуть просто шута горохового."
Невже, живучи в Україні, ви можете сумніватись в істиності цих слів? Тоді про який "вибір" на виборах може йти мова взагалі?
В демократичному суспільстві ваші особисті якості не мають жодного значення. Перемогу на виборах визначають розміри статків та рейтинги телеканалів, власники яких стоять за вашою спиною. А от "напалм та калашников" - скидають всі рейтинги і обнуляють статус. В режимі тотальної революції мають значення виключно ваші особисті якості. І абсолютно не важливо ким ви були до: шахтарем, сантехніком чи топ-менеджером транснаціональної корпорації - важить лише те, що ви є за людина. Там папа-депутат чи мама-замміністра, вже не влаштують на "тепленьке містечко" - його доведеться вибивати самому.
А щодо Зімбабве - то вкрай некоректний приклад, особливо після того, на що перетворили квітучу країні прихильники демократії в Лівії.
P.S. Блюзнірство - говорити про "свободу", доки існує репресивний апарат "правоохоронних органів". Порядок завжди є обмеженням свободи. Тож треба нарешті визначитись: ви за свободу чи за порядок.
"Демократия", как и все другие формы правления это всего лишь поводок на шее и свобода зависит от длины поводка. Людям свойственна агрессия и "безбашенность". Длину цепка, в какую сторону его натягивать и на кого "гавкать" мы решаем на выборах. В США, в одном из крупных городов,в результате аварии на электроподстанции на несколько часов практически полгорода осталось без света. В течении 3-4 часов мародеры обчистили огромное количество магазинов. В Новом Арлеане, во время тайфуна, в городе хозяйствовали банды вооруженных мародеров, которые не только взяли под контроль часть города, но и обстреливали санитарные вертолеты. Правительство США вынуждено было ввести войска. Последние события в Лондоне, тоже говорят о том, что демократичность фактически держится на правопорядке. Если к власти начнут приходить при помощи напалма и "калашникова", то ситуация будет как в "зимбабве", где военная хунта меняется у власти каждые пол года и так уже 15 лет. На всякую хунту найдется своя хунта. Цивилизованный мир через это уже проходил - это тупиковая ветвь.
А хто говорить про лише мирні? Беріть приклад з ОУН. Вона ніколи не зациклювалась на тероризмі, але й щодо демократичних методів в умовах польських, російських і німецьких окупацій не мала ілюзій. Тому успішно поєднувала все: від атентатів і "ексів" до кооперації, антиалкогольних кампаній та "культу могил".
Зупиняти танки на Хуторі Михайлівському - це одне, а "мішати напалм" у себе вдома - інше. Бо в другому випадку танки прийдуть швидше. Прочитайте Степана Андрійовича Бандери "Українська національна революція а не тільки протирежимний резистанс".
Мирні акції не приносять нічого окрім тюремного ув'язнення. Мирними акціями ви створюєте в народі ілюзію, що плакатами можна когось перемогти. Ми мали приклад мирної "революції" в 2004му. Як результат - народне обурення просто "спустили на гальмах". Демократи весь час вдовбують в голови що "еволюція краща за революцію". Людей обманюють, що "є інші методи". А інших методів немає.
Тому своїми акціями вони лише грають на руку системі. І якась дріб'язкова перемога мітингу в маленькій битві дає надію на виграш такими ж методами війни. А це омана. Тому кожен, хто влаштовує мітинги - насправді чинить злочин проти власного народу, бо на ті гроші міг би будувати барикади.
Так і я ж про це! Але уявив собі ось що: сидить у підпіллі якийсь "єдиноправильний" чоловік з готовими цитатами. (я узагальнено...) Мішає напалм... Рік мішає, два, ... двадцять років мішає... А інші "неправильні" щось намагаються змінити: пишуть плакати, виходять на вулиці, помиляються і роблять дурниці, але діють.
Де більше користі?
Питати треба не "як в цьому жити", а "як з цим боротися". Доки демократи малюють плакати - патріоти мішають напалм. Ось у чому різниця.
На питання "що далі" одна розумна людина дала дуже влучну відповідь:
"Трудящі часто запитують: а хто буде після того, як "геть усіх"? І я завжди ніяковію, бо в української нації таки жіноча психологія. Чоловік відчуває, що бунт або, скажімо, сексуальний акт цінні самі по собі, навіть якщо потім ми не одружимось.
Я відповідаю так: ви їдете в купе з хуліганом, він блює вам на голову, проливає на ваші штани самогон, забирає у вас гаманець. Якби на вашому місці був, а хоч би й француз, він викинув би хулігана з купе, але ви українець, ви задаєтеся питанням – хто буде моїм попутником після хулігана, може не фахівець, може з партії регіонів, може неголений вбивця?
Коротше, думайте собі далі, поки українська політична еліта перетрушує вашу валізу."
З останніми двома абзацами Ваших висновків згоден повністю. Про перші два можна сперечатися і уточнювати (як і про слова-антоніми).
Але постають питання: "що далі?", "як у цьому всьому жити?" і "як жити взагалі?"
Черговий раз "посипавши голову попелом" ми на них не відповімо...
Беркут лупцював патріотично налаштованих громадян, які прийшли вшанувати чергову річницю створення УПА.
А демократично налаштовані громадян на кшталт Луценка та Ющенка - віддавали на це накази.
Коли Луценко за один раз засадив до СІЗО більше сотні чоловік - чомусь демократичні сили на кшталт БЮТу, НУНУ і т.п. не влаштовували "комітетів опору диктатурі". А коли до того ж СІЗО кинули самого Луценка - то одразу крики, вий: "утискають", "репресії", "свавілля", "корумпована ручна міліція".
Насправді, міліція Могильова відрізняється від міліції Луценко лише прізвищем на табличці "главмусора". І Печерський суд, який у 2009 забороняв критикувати Тимошенко - нічим не відрізняється від того, який сьогодні відправив її за грати.
Демократ Ющенко замість того, аби вирішувати національні питання - лише займався демократичним "пошуком компромісів". При чому, називаючи себе "патріотом" він остаточно спаплюжив патріотичні ідеї як такі. Тому так: "демократ" і "патріот" - це слова антоніми.
Шановний гер Хайнрих!
Уточніть будь-ласка, кого там лупцював "Беркут" у 2008-му? Бо Ви згадуєте "патріотів" а з іншого боку "демократів", і це у Вас ніби різні категорії людей...
Одним словом: хто для Вас патріоти?
Чомусь, шановний, коли "стабільність" не "прогресувала", за "найпатріотичнішого" президента Ющенка в 2008 році Беркут на Покрову перекривав вулиці і лупцював патріотів - "демократичні сили" називали це "дотриманням порядку". А тепер, коли той самий Беркут так само лупцює, тільки вже цих самих "демократів" - тепер вони волають про Білорусію, заборони і "народу - мєсто"...
Заради справедливості потрібно все таки сказати, що Монтеск'є продовжив розробляти те, що започаткував Джон Лок. У Лока ці три гілки називаються: законодавча, виконавча і федеральна. Але ті, хто писали цю промову Януковичу вірно схопили його заповітні мрії.
Посаду Голови Держкомархівів раніше займав як мінімум доктор історичних наук. На сторінці вказувались опубліковані наукові праці, досягнення, теми кандидатських і докторських робіт тощо.
Для порівняння, у попереднього Голови ДКАУ Г. Боряка:
http://history.org.ua/index.php?urlcrnt=structure/sot.php&sot=%C1%EE%F0%FF%EA%20%C3%E5%ED%ED%E0%E4%B3%E9%20%C2%EE%EB%EE%E4%E8%EC%E8%F0%EE%E2%E8%F7
А у Ольги Петрівни інша життєва стезя - партійна. От вона, її й описала.
а це взагалі важлива інформація, що вона член кпу? саме з цього починається інформація про неї!!!
чи це такий ієзуїтьсий метод приниження для громади, що головою архвіву є САМЕ член кпу
Не зберіг... Не думав, що О.П. так швидко виправиться. І сторінку першого зама теж "привели у відповідність". Все-таки певна користь є...
посилання неактивне
Для інших є історія. Хто не може бігати по таборах - ходить по музеях, читає. Тільки треба забрати історію у політиків і віддати історикам. Вони розберуться.
а тим, кому 14-18 було у минулому столітті, вже нічого не посієш...
Є багато причин на це:
- загострене відчуття рідного на чужині
- повсякденна, багаторічна робота патріотичних організацій
- відсутність загостреної і болісної уваги "братів наших менших" до будь-яких українських успіхів. Достатньо переглянути окремі коменти на наших форумах...
- Церква
Можна називати ще... Але наша сумська і не тільки, молодь по літніх патріотичних таборах виховується на тому самому - на любові до України. В "Зарнице" такому не навчать...
Часу тільки обмаль. Бо, як співається в пісні: "Але скоро прийде осінь, і ми всі розбіжимося по русифікованих містах..."
Втішає одне: посіяне з любов'ю проростає скрізь.
Тому чекаємо...
цікаво, чому українці за кордоном більше дорожать своїм походженням, корінням та історією, аніж ті, хто живе по обидва боки Дніпра, між кордонами Польщі та Росії?
Протягом липня 1943 р. УПА здійснила 295 атак на німецькі опорні пункти, 682 саботажні акції на залізниці, 119 нападів на господарські об’єкти. Наступного місяця активність націоналістів ще більш посилилася – 391 напад на німецькі гарнізони, 1034 диверсії на залізниці, 151 атака на підприємства. Влітку 1943 антинімецька боротьба перекинулася на терени Галичини.
Загалом же під час боїв і сутичок з окупантами у червні–вересні 1943 р загинуло 1237 українських повстанців і понад 3 тисячі гітлерівців і їх союзників.
Наслідком успішної боротьби УПА з німецькими окупантами стало встановлення контролю над суцільними територіями, в тому числі й захоплення районних центрів. “Повстанські республіки” виникали переважно у сільській місцевості – там, де поблизу були великі лісові масиви З метою придушення повстанського руху німці проводили масштабні військові операції із використанням тисяч вояків. Нацисти почали інформаційну війну проти УПА, зображаючи її в своїх листівках більшовицьким утворенням”
Надзвичайно цікавий матеріал про Акт 30 червня у Львові. Фото публікуються вперше.
ТУТ: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/30/44396/
Оце обходив весь форум: червонопикі та русотяпи аж казяться від цієї статті. Ну нічим крить і все.Треба писати і про інших героїв маловідомих загалу. Пам'ятники їм ставити, а не жанні фріске, як у Сумах, чи свині, як в Ромнах. А чому в тих самих Ромнах немає вулиці Коваленка, або пам'ятника. (Напишіть про нього)Кажуть, що грошеяй нема. На свиню є...
а мы русские прогнали отсюда гансов
А ми - вас! Тільки не всіх поки-що. Та нічого "утро вєчєра мудрєнєє" - чи як там у вас в лапландії кажуть?
А, п'ята колона? знамо діло
та не я сумчатый, хотя и русский. Дело мовнюков арбайтать и скавчать, а мы русские прогнали отсюда гансов пока вы дизертировали, служили палицаями и прятались по лесам. =D>
Товарищ Сталин отобрал у ляхов Львов, и подарил вылупкам.
Тэпэр это ыхня зэмля
А отменить пакт Молотова-рибентропа и вернуть Львов ляхам
А ти, вилупок де сидиш? Чи не в білокам'яній? Щось ти дуже розійшовся. Не старайся. ФСБ преміальних не платить
Поганиє пси - це "воно" про нас. Отаке бидло прийшло на нашу землю у 18-му. Для таких не існує аргументів, архівів, доказів, історичних знань. Воно впритул їх "не чує". Як і їхній коронований пахан
Сначала поганые псы ждали, что немцы изничтожат русских, потом ждали что Третья мировая добьёт Россию, и сейчас даже став нэзалэжными трусятся как шакалы что так и подохнут не пережив Россию =D>
Прежде всего, отсутствие подлинных материалов в архивах касается советского подполья и партизан. Во всяком случае в Сумском облархиве.
Но зато взамен предлагаются документы-суррогаты об их деятельности: по оуновскому движению – это материалы КГБ, т.е. их противников, частично собранные в сборник «ОУН-УПА на Сумщині», а по советскому сопротивлению оккупантам – в различных решениях, как правило, компартийных организаций. Т.е. "самоотчети" - по меткому виражению самих обкомовцев. Например, возьмем Постановление бюро горкома КПУ-19/19 06.01.1975г. (ФП, оп. 3П, дело 289, л. 3), с приложениями. Обратите внимание, в нем, составленном сорок лет (!) после войны, речь идет об «уточнении» списков участников подполья, но и к ним еще даются дополнения. Как видим, только партия коммунистов решала кому быть партизаном или подпольщиком, кому нет.
Одна Куц – Вера Дмитриевна – внесена в 1975 году в списки подпольщиков; вторая Куц – Вера Семеновна – нет. А вот Сумской клуб «Учитель-ветеран» считает последнюю также членом подпольной организации «Знамя» (конечно, без никаких льгот).
Насколько вообще достоверны сведения приведенного Постановления, да и многих других документов бывшего партахива, можно судить по очень многочисленным «нестыковкам» в датах, фамилиях, деятельности участников советского подполья. Приведу лишь некоторые.
В книге «Сумська область у роки Великої Вітчизняної війни», Б.Л. Корогод и др., изд. «Козацкий вал», 2003г. На стр. 150 читаем: «6 грудня 1941 року Софія Тихончук була повішена на площі в Сумах». В приложении к п.1 Постановления о ней же: «Повешена на Красной площади 20 декабря 1941 года». А «История городов и сел Украинской ССР, Сумская обл.», 1980г. на стр. 114 добавляет «… и над притихшей толпой прозвучал ее голос…» Я был свидетелем той ужасной казни, стоял на углу теперешней гостиницы «Украина» и утверждаю, что подпольщица умерла достойно, но ... молча. И еще утверждаю категорически: в Сумах первой повесили С. Тихончук, а потом – через несколько дней – пятерых партизан. Хотя в той же «Истории городов…», стр. 114, сообщается, что партизан повесили 15 декабря, тоесть за 5 дней перед С. Тихончук.
По разному излагается и проделанная работа группы С. Тихончук в Постановление бюро горкома от 06.01.1975г. и в «Истории городов…», стр. 114. Почему искажены события, и где это можно проверить?
Я учился (в разное, конечно время) в одной школе с партизанкой Марией Бадаевой, имя которой присвоено нашей СШ №4. Как известно, после разгрома в Битицких лесах партизанского отряда И. Бердникова, М. Бадаеву и ее боевых подруг Рахманову М. и Степанову В., пришедших в Сумы, арестовали и вскоре расстреляли в концлагере при бывшей СШ №5. Я не раз писал об этих героинях. Неоднократно встречался с живущими в городе их родственниками. Пытался и по архивным материалам шире раскрыть их подвиг. Но кроме Постановления горкома КПУ никаких первоисточников о них нет.
К сожалению, не интересует подлинная правда об этих событиях ни близких людей, ни ветеранские организации.
Я привел лишь незначительную частичку из, повторяю, очень многочисленных расхождений между жизнью и написанным. Как здесь ни вспомнить поток очистительных статей об искажениях и умалчиваниях правды в истории ВОВ? (напр., Героя Советского Союза П. Брайко об убийстве чекистами С.В. Руднева)
Это кратко об архивных документах.
При оккупации я жил в одном дворе с семьей С. Сапуна. Вскоре их переселили в теперешнее здание КРУ, что на Красной площади. Мы, пацаны, звали его «профессором», т.к. он был учителем и пользовался большим авторитетом. Потом мы узнали, что его как украинского националиста (впервые тогда услышал это словосочетание) немцы зверски уничтожили в тюрьме.
Даже у нас – десятилетних ребят – такие известия вызывали ненависть к оккупантам, и гордость за героев Сопротивления.
Владимир Васильевич Бубнов, ветеран труда
Значит ОДА сегодня на "правильном" месте стоит. А я думал почему жизнь как при оккупации ?
Гестапо і комендатура, до твого відома, були на місці нинішньої ОДА, раніше - обкому КПУ. А до війни і зразу після там було НКВД. Зміна варти, так сказать... Одну роботу робили "товаріщі" і "партайгеноссе".
Ти краще поцікався в архіві - за що ту партизанку повісили? За які подвиги? Або прочитай про це у книзі В.Бубнова.
Всё ТАК! и было, Сапун лизал жопы немцам и жил в подвале (подпольщик) самого лучшего здания на Красной площади.
На первом этаже была немецкая коммендатура,
на втором гестапо,
а перед зданием партизанка на виселице.
Дуже багато брехні було на цю тему упродовж десятиліть, тому дуже важко і повільно правда опановує уми. Дякую автору за цікаве дослідження. А на даунів не зважайте. Були, є і, нажаль, будуть...
Всё ТАК и было, камуняка Кравчук хорошо маскировался и дослужился до высшего партийного бонзы на украине и повторил подвиг мазепы, но костылём по горбу пока ещё не получил, как мазепка от Карла.
Чого тільки не папишеш, щоб заповнити форумний простір, коли бракує аргументів... Мої співчуття з прниводу передчасної втрати адекватності...
Всё ТАК и было, камуняка Кравчук хорошо маскировался и дослужился до высшего партийного бонзы на украине и повторил подвиг мазепы, но костылём по горбу пока ещё не получил, как мазепка от Карла.
той Кузнєцов знав, що робив. Потім на підставі цих листівок німці розправлялися з місцевим населенням. А він доповідав ЦПШР, як "доблесно" борються з німцями радянські партизани.
Хоча сумніваюсь, що ті, хто вправляється тут у мовних кривляннях розуміють усю підлість таких діянь...
Всё ТАК и было, еслиб не Кузнецов который раскидывал ОУНовские листовки на месте убийства немецких офицеров, то никтобы и не мовнякал, что бандеровцы воевали против немцев.
Так. Це дійсно вона - Марія Кандиба (Голубова). Взагалі цікава доля родичів великих письменників. Наприклад: сестра Лесі Українки Ізидора Косач-Борисова в окупованому нацистами Києві теж працювала в підпіллі ОУН, за що була ув'язнена німцями, а а син іншого класика - Юрій Стефаник переховував тодішнього бандерівця, нашого земляка Івана Багряного (за деякими даними - референта пропаганди обласного проводу ОУН). На його квартирі той і написав свої "Тигролови".
А учасниця підпілля - Марія Голубова це сестра Олександра Олеся?
Слава героям!
ВЕЛИКА НОВИНА
Я ніколи не був у Львові
І не знаю чи попаду,
Тільки звідти правду – обнову,
Я викопую, мов руду.
Ми в Ромнах. Тут стояв Мазепа!
І тепер ще пливе Сула.
Простяглися над нашим степом
Львів і Київ, мов два крила.
Криє сніг і гаї й діброви,
Ти ж нам весну усім прирік:
Рідний уряд у місті Львові
Сорок перший карбує рік!
України не струть сатрапи!
Встане Київ – наш голова!
О, спасибі тобі, Остапе,
За новину із міста Льва!
2 лютого (1942 р.)
Від Ред. : Друг Остап – учасник Похідної Групи, діяв у м. Ромен і суміжних районах в 1941 – 42 роках під кількома псевдами. Вірш «Велика новина» йому присвячений: саме д. Остап привіз вістку про віднову Української Держави Актом 30 червня на Сумщину й Полтавщину.
Доля друга Остапа невідома. Є припущення, що він загинув у Кривому Розі від німців – фашистів тоді, коли вони розстріляли і поета – патріота ред. Михайла Пронченка.
Михайло Чигирин (1923 – 1942) – молодий поет із Сумщини, автор двох збірок, опублікованих під час Другої світової війни. Примусово вивезений як «Остарбайтер», загинув у Білостоці, під час навантажування німецьких бомб. Збереглось тільки кілька розрізнених віршів у редакційній течці С. Довгаля (Німеччина).
Перші бойові відділи українських націоналістів ще на початку війни створює на Волині Сергій Качинський «Остап». У квітні 1942 року на II-ій, підпільній конференції ОУН зазначалося: “... Свою політику ми будуємо: а) на творенні і розбудові власних революційно-політичних і військових сил... д) московсько-большевицькій міжнародній концепції – інтернаціоналу і німецькій концепції т. зв. “Нової Європи” ми протиставляємо міжнародну концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом “Свобода народам і людині!”)
ОУН сподівалася, що війна взаємно ослабить як СРСР, так і Німеччину і ті не матимуть можливості перешкодити відродженню української державності. Бойові відділи ОУН швидко поповнюються, в тому числі і людьми різних політичних переконань. Але їх об`єднує любов до України і ненависть до окупантів. З цих загонів восени 1942 року формується кілька з`єднань, які дістають назву Українська Повстанська Армія. ЇЇ діяльність охоплює всю Волинь і частину Полісся. УПА веде бої проти німецьких військ, карателів, під час нападів на районні центри знищує представників окупаційної адміністрації, звільняє в`язнів. На початок 1943 року в руках німців залишалися тільки великі міста і залізничні станції. На звільненій території виникає ряд повстанських республік, найвідоміша з яких – Колківська простягається на значній території від Горині до Прип`яті. Тут функціонує українська влада, відновлюється цивільне життя: кооперація, магазини, школи. Друкуються підручники і навіть відбуваються учительські конференції. В серпні 1943 року УПА видає «Розпорядження в земельній справі», відповідно до якого безземельних і малоземельних селян наділяли землею.
Коментар неука. "2" не тільки з історії, а й з мови (будь-якої)...