У відділі мистецтв обласної наукової бібліотеки відбулась Мистецька академія «Зоряна доля моя», присвячена 100-річчю від дня народження видатної української актриси Неоніли Домбровської, яка стояла біля витоків Сумського обласного музично-драматичного театру.
В цей день бібліотека об’єднала акторів, шанувальників театрального мистецтва, освітян, всіх, хто пам'ятає вистави за участі Н. Домбровської. Вони прийшли з фотографіями, зі своїми спогадами про актрису і той час, коли вони були молодими.

Спогадами про актрису поділились  Народна артистка України Олександра Сокол, Віктор Таценко, журналіст Пилип Кислиця, краєзнавець Ріта Сергієнко, діти театру Анатолій Льдов і Неля Дадашева.

Про актрису Н. Домбровську, її життєвий і творчий шлях, веселі і сумні сторінки її життя розповіла Олександра Сокол. В творчому доробку ювілярші були ролі вітчизняної і світової класики. Це і образ  Дездемони в п’єсі Шекспіра «Отелло»,образи Шевченкових героїнь: Оксани у «Гайдамаках», Галі у «Назарі Стодолі», Катерини у «Катерині», Степаниди у «Титарівні» та багато інших.
Мистецька академія присвячена творчості корифея сумської сцени, людини, яка виховала не одне покоління сумських акторів. Неоніла Домбровська працювала кілька десятків років з тими акторами, які склали окрасу сумської театральної сцени XX століття: народним артистом УРСР Олексієм Тарасенком, народними артистом УРСР Андрієм Носачовим, народною артисткою України Олександрою Сокол.

Ріта Сергієнко, краєзнавець, справжня шанувальниця театрального мистецтва розповіла присутнім, чим для неї та її друзів був театр: «Театр был нашим кумиром. Это были наши университеты. Мы любили актеров за то, что они держали нас людьми. Это было удивительное общение – лицо в лицо, глаза в глаза. А Неонила Домбровская всегда для нас была примадонной».
Журналіст Пилип Кислиця поділився своїми враженнями від зустрічі з актрисою, коли писав статтю для газети «Червоний промінь»: «Згадуючи роль Софії в «Безталанній» І. Карпенка-Карого, Неоніла Георгієвна вмить стала Софією. Ключі, які вона тримала в руках раптом перетворилися на дзеркало. Так, так, не можна було їй не повірити. Вона була магічною актрисою. Тодішній театр покорив вишуканою українською мовою, репертуаром, грою акторів.  А який колоритний образ непманші, вдовиці  вона створила в п’єсі нашого земляка Якова Мамонтова «Рожеве павутиння», образ циганки Рахіри в «Землі» О.Кобилянської!»
Про свою любов до театру, про дитячі ролі, які вони грали разом з Неонілою Домбровською розповіли  Анатолій Льдов та Неля Дадашева.
На цю зустріч завітали ті, хто любить театр, живе ним. Як свідчення любові до видатної актриси, вони з  собою принесли старі фотографії п’єс, жваво їх обговорювали, а Олександра Сокол подарувала до фондів бібліотеки свої унікальні фотографії.