Останні роки українці активно "ковтають" новітні технології. Хто б міг подумати кілька років тому, що ми зможемо сплачувати комуналку, лежачи під ковдрою, відстежувати транспорт онлайн чи взагалі діставатись на роботу на електросамокатах? Утім, останній пункт у Сумах - під питанням, причому величезним. І ось чому.

Як у людей

Взагалі, електросамокат - дійсно цікава річ. На сьогодні він коштує уже недорого - приблизно як бюджетно-флагманський смартфон. Тобто, не тисячу доларів, як флагман флагманів: нормальний бюджетний апарат можна придбати за 6-8 тисяч гривень. Швидкості в 20-30 км/год з головою вистачить, щоб дістатися на роботу не пізніше маршрутки - адже у неї є зупинки, "зебри" і свілофори. Більш того, у багатьох істах для юзерів двоколісників є своя смуга руху, простіше кажучи - велосипедна доріжка. Якщо ж без маршрутного транспорту не обійтися - у салонах для таких передбачають місця для велосипедів та самокатів. Цікаво, що останні ще й компактно складаються.

Звісно, такі самокати споживають електроенергію (яка зараз ще й подорожчала). Але проїзд на ньому все одно виходить дешевшим, аніж у маршрутці (особливо після нинішнього підвищення цін на проїзд). Також для такого транспорту варто придбати металеву шафку - на випадок, якщо ваш агрегат надумає горіти. Утім, шанс займання самокату з кожним роком стає все меншим. До речі, шафка коштує близько двох тисяч.

Що у нас

Як ви здогадалися, фрази "у людей" і "у нас" означають зовсім інші речі. Навіть якщо у нас - це в Україні вцілому. Так, навіть в автобусах 100+ місця для самокатників не передбачені. Звісно, можна стати на місце для інваліда або для мами з коляскою і поміститися там разом. Але, по-перше, не в годину пік; по-друге, один самокатник зможе поділитися місцем з інвалідом, а двоє - вже ні.

Ну, а якщо говорити про Суми, то тут важко зрозуміти, що хочеться робити: чи то хапатися за голову, чи то іти на штурм міськради, чи краще вже плакати від безсилля. Для початку, навіть транспорту 100+ у нас - дуже мало. Крім того, депутати намагаються прийняти закон, за яким самокатник стане повноцінним учасником дорожнього руху. З однієї сторони - правильно: гасати між машинами уже не вийде. З іншої, любителям такого виду транспорту доведеться або пересуватися велосипедними доріжками (що зручно), або краєм проїжджої частини (що незручно й трохи небезпечно). І отут з'являється одна велика проблема: а доріжок для велосипедистів у нас фактично немає! Можна проїхатися по героїв Сумщини, по Прокоф'єва. А от мешканцям Хіммістечка чи пр. Лушпи доведеться рухатися краєм проїжджої частини. Як сумські водії збивають пішоходів на "зебрах" чи велосипедистів-попутників - думаю, всі в курсі. Звісно, на велодоріжці теж можна зіштовхнутися з влосипедистом; але, погодьтеся, це буде не так боляче, як "зустрітися" з легковиком.

А навіщо воно взагалі?

Звісно, можна сказати "а нащо купувати такі дорогущі самокати, краще вже хай їздять траліком та не викаблучуються". Ну, а для любителів ЗОЖ можна ходити пішки (ну, да, скільки тут тих Сум), а якщо далеко - то все одно на тралік чи маршрутку. Але прогресивні люди (особливо молодь) не люблять підлаштовуватись під когось. Маркетологи, айтішники, програмісти - всі вони завжди шукають для себе легший варіант і не люблять миритися з важчим. Гарні велодоріжки є, наприклад, у Вінниці чи - ближче - у Чернігові. І там - що важливо - також є робота, не гірша за ту, яку пропонують у Сумах. Сотня таких айтішників - це мільйон гривень, витрачений за місяць у сусідньому місті. І 50 тисяч податків до бюджету іншого міста. Ну, а Суми - маршрутки, пішки і... сумно.