На цей концерт я потрапила випадково, ще не усвідомлюючи, що він стане черговим етапом позбавлення від рожево-дівочих іллюзій щодо українського суспільства. Блог про виступ гурту RESONANCE мав би містити виключно враження від їхньої музики. Однак події сьогоднішнього ранку змінили мої наміри, і я відчуваю внутрішню потребу поділитися тим, що болить мені вже довгий час. 

Цей концерт для мене став своєрідним вироком суспільству, в якому я живу. Ні, музика була чудова, чуттєва, велична. Камерне звучання симфонічних інструментів, що видавали краще з того, що придумало людство у світі музики, збуджувало фантазії, викликало часом біль, сльози, радість, моментами перетікаючу в дивну єйфорію. Одним словом виконання знайомих мелодій у зовсім незвичному аранжуванні змусило мене пережити свого роду катарсис. І так думаю не лише я. Принаймні люди, які довго аплодували артистам стоячі, мене точно підтримають. Так, це не був аншлаг, схожий на той, що викликає "Молода вовчиця". Це музика для обраних. Така собі елітарна музика. І я дуже вдячна і артистам, і колегам, які поклавши мені квитки на стіл не лишили шансів на нудний вечір.

Та найбільше мене ранить те, що стало відбуватись наступного ранку. В мене полетіли повідомлення такого змісту: "Вони зрадники, вони підтримують анексію криму. Вони виступають перед агресором". Це вибило мене з колії. Змусило несамовито гуглити, аби знайти хоч якесь спростування цим словам. Адже слухати їхню музику - задоволення, наближене до екстазу. Ну невже я помилилася? Я нічого про цей гурт не знаю.

Я гуглила і знайшла. Дійсно, вони виступають у Росії і в окупованому Криму. Мабуть тут я мала б покаятись і сказати, що помилилась. Але моє внутрішнє єство бунтувало проти цього. Ну не можу я, розуміючи якість продукту (музики) відмовитись від нього, бо автор вибрав для себе такий шлях. Якщо я відмовлюсь, то що лишиться мені? Чи винні артисти в тому, щго не хочуть бути голодними і рідній країні, де їх не оцінили? Чи мали вони відмовитися від мрії тільки тому, що в нашій країні видатки на культуру розподіляються за залишковим принципом? Чи мають вони покинути справу життя тільки тому, що в Україні зараз в тренді "Молода вовчиця", "Сірожене пірожене" і "Бодька павук"?  Я не знаю. 

Під час концерту, який слухала я, артисти не висловлювали підтримки ані Росії, ані українській владі. Вони просто грали музику. Музику, яку любить увесь світ. І грали чудово. 

Одне я знаю точно: агресія породжує агресію. Відповідь агресією на агресію породжує безкінечне криваве, пекельне коло. Україна нині міцно застрягла в цьому колі. Не зі своєї вини. Але той, хто захоче припинити кров і втрати, буде змушений розірвати це коло. Рано чи пізно. Час вимірюється людськими життями. 

А ще я знаю те, що Бога і музику поділити не можна. Вони єдині для тих, хто називає себе людьми.