Цього року я дуже шкодувала про те, що не поїхала відпочивати до моря. Дуже хотіла, але не змогла через низку обставин непереборної сили. Але, як кажуть, часом Бог забирає в нас серебро, аби дати золото. Чи думала я, що нереалізований тур по Азовському морю буде компенсовано незабутньою подорожжю до Вірменії, та ще й без дітей (привіт всім матусям у декреті. Не сумуйте, буде і на вашій вулиці свято). Звісно ні! Але прийшов час і я вже нервувала при проході паспортного контролю в Борисполі та міцно стискала сидіння у літаку до Єревану.

Клімат та пейзажі

Столиця однієї з найдревніших країн дихнула в обличчя гарячим сухим повітрям. Сонячна активність тут просто зашкалює, що миттєво відчули змучені нічною роботою за комп`ютером очі. "Добре, що светра лишила вдома", - подумала я наївно. Помилку4 я усвідомлю лише ввечері того дня.

Краєвиди Єревану просто вражають. Моя несформована туристична свідомість просто пищала від екстазу, проїжджаючи повз декорації до якогось історично-релігійного фільму. "Тут точно літав Дух Божий", - чогось пульсувало у голові. І хоча географ та історик з мене сумнівні, я чомусь впевнена, бо біблійні історії стосувались цього регіону. Мабуть тут саме час почати умнічать і сказати, що Вірменія набагато раніше за більшість європейських країн прийняла Християнство. Сталося це ще в 4 ст. Це підтверджували і краєвиди, що пролітали у вікні автобусу до Цакхадзору. Ось так їдеш і ачиш гори, гори, гори… і тут бац! - старовинна, але діюча церква вирина з поміж кам`яних гір.

Архітектура та інфраструктура

Архітектура Єревану дивовижним чином  поєднує старовинні будівлі з каменю, надсучасні конструкції і зашарпані багатоповерхівки, що є відголосками періоду розквіту СРСР. Дивно, але чомусь тут це виглядає дуже органічно.

Ще одна особливість Єревану, яка одразу кинулася в вочі і відчулася стомленим тілом - це дороги. У країні, населення якої впевнене, що Україна - багата і розвинута країна, дороги просто ідеальні. Скрізь: у місті, на трасах (моя м`язова пам`ять одразу повернула мене у маршрутку "Суми-Київ" десь не доїжджаючи Ромен. Привіт Сумиоблавтодору), у маленьких містах.

Цакхадзор

Власне тут моє знайомство з Єреваном закінчилося і красивий водій-вірмен повіз нас до маленького містечка (смт по-нашому) Цакхадзор. Колись це був стратегічний об`єкт для усього радянського спорту. Тут тренували вєлікіх і могучіх радянських спортсменів. Ті, хто виживав, вигравали олімпійські медалі. Решта, схоже, вмирали. Ну принаймнів так я думала перший день свого перебування тут. Від різкого стрибка атмосферного тиску (природна особливість гірської місцевості) і фонтануючого гемоглобіну у крові моя голова так і хотіла розколотись на дрібні частинки. Дякувати Богу та головному редактору "Панорами" Євгену Положію я мала з собою пігулки для нормалізації тиску і решту днів провела насолоджуючись цим дивовижним гірським повітрям і пейзажами з історичного фільму. В Цакхадзорі тихо і затишно. Нині тут багато готелей та баз відпочинку, де відпочивають, переважно, самі вірмени. Але те до чого я не була готова - холод. Ввечері температура повітря падала до 12 градусів. Думаю, не варто говорити, що моя радість з приводу светра в аеропорту швиденько зникла, уступивши місце паніці. Але доля відправила мене у цей мальовничий куточок н6е саму. Тому серед української делегації знайшовся джентельмен, котрий не пошкодував для наївної мандрівниці свого светра.Тому, спокійно,  застуда мені не загрожує.

Люди

Ось це справжній розрив свідомості! Виявилось, що вірмени, про котрих в українському суспільстві склалося негативне враження - несправжні. Це якісь заслані агенти, покликані дискредитувати цю святу націю. Справжні вірмени дуже спокійні. Вони надзвичайно працьовиті, уважні до чужого горя. А ще дуже-дуже привітні і шанують своїх гостей. Нажаль, словами я не зможу це передати. Але дам вам одну пораду. Якщо ви колись зберетесь на гостини до Вірменії і потрапите на справжнє вірменське застілля, не забудьте взяти з собою ліки для печінки і шлунку. Там все дуже смачно,а між тостами проходить максимум 5 секунд (не хвилин, а секунд).

А ще у Вірменії дуже класний не лише коньяк. В них прекрасне вино. Цього я теж не знала.

А загалом, це був надзвичайний час. І хоча, ця поїздка не була відпочинком, а мала суто робочий зміст з усіма витікаючими наслідками, трьох днів у Вірменії абсолютно достатньо, щоб закохатися у країну та її людей. І абсолютно мало, щоб повністю ними насолодитися.
Вражена
Анна Горпинич