Тому 6 червня 2011 року він увіковічнив  свою нову волю у такому дорученні:

"Доручення Президента України
Вих. № 1-1/1107
06 червня 2011 року

З метою забезпечення прав і законних інтересів релігійних організацій, сприяння встановлення відносин взаємної релігійної та світоглядної терпимості й поваги між громадянами:
М. АЗАРОВУ
1. Забезпечувати неухильне додержання принципу рівності релігійних організацій перед законом під час вирішення питань щодо формування та реалізації державної політики щодо релігії і церкви.

Термін – постійно.

                                    /підпис/                               В. ЯНУКОВИЧ".

Але щоб деякі посадовці (і особливо зі східних областей України) зрозуміли, врешті, що це серйозно, а не просто чергове бла-бла-бла, В. Янукович вніс зміни ще і до "Загальних правил поведінки державного службовця". Тепер пункт 2.6 "Правил…" звучить так: "Державний службовець має виявляти толерантність і повагу до різних релігійних організацій, шанувати народні звичаї і національні традиції, при цьому не демонструвати свої релігійні переконання чи уподобання, не віддавати перевагу будь-яким об'єднанням громадян, релігійним організаціям незалежно від їх чисельності, статусу, конфесійності, напрямів діяльності тощо.
(Пункт 2.6 розділу II в редакції Наказу Головного управління державної служби N 176 (z0973-11) від 19.07.2011)".

Як би там не було, але у питанні відносин церкви і держави погляди В. Януковича почали потихеньку евоюціонувати у бік вже встановлених законодавством України "правил гри". І тут у всій своїй силі знову засіяла 161 стаття Кримінального кодексу України, яка чітко погрожує за встановлення прямих чи непрямих привілеїв деяким громадянам за ознаками деяких релігійних переконань карами у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Ця може задовга преамбула була потрібна для того, щоб показати як голова сумської облдержадміністрації Юрій Чмирь (мабуть через слабо розвинуту вірнопідданицьку "чуйку") знову не вписався у накреслений Президентом "поворот".

Отже, 13 вересня у Сумському державному університеті пройшли урочистості, присвячені 450-річчю Пересопницького Євангелія. Свого часу СумДУ завбачливо закупив одну з небагатьох копій цієї загальноукраїнської святині і ось тепер на базі саме цього вишу Сумщина святкувала ювілей. На урочистості з’явилося обласне керівництво (Юрій Чмирь, Геннадій Михайленко, ну і – понижчі за рангом), яке й прибуло… на чолі з єпископом Сумським і Охтирським Євлогієм (нагадаю, що це представник Української Православної Церкви Московського Патріархату). Представників інших церков Сумщини запросити "красиво" забули.

Якщо врахувати, що Пересопницьке Євангеліє писалося під великим впливом реформаційної ідеології (саме тому у тексті, писаному сакральною церковнослов’янською мовою, таке велике вкраплення слів із тодішньої української лексики), то представники протестантських церков, як справжні продовжувачі ідеалів Реформації в сучасності, – ну точно вже повинні бути запрошеними на ці урочистості. А Українська Православна Церква Київського Патріархату, яка ідентифікує себе з національною православною традицією? Та теж, зрозуміло, що потрібно було запросити.

Потрібно було - і з точки зору принципів поваги, і, що головніше, з точки зору правових норм, - але не запросили. Чому? А тому, що для нашого обласного керівництва відданість "русскому міру" (ідеологію якого так активно на наших теренах "двигає" УПЦ (МП) і особисто єпископ Євлогій) вища за силу впливу українських законів. Які українські закони, коли піп Євлогій не бажають? Чи я помиляюся? Тому, якщо Євлогій в актовій залі СумДУ виступає російською мовою, то як Ю. Чмирь може ослухатися? Він теж виступає російською. І плювати в цей час державному чиновнику високого рангу на якусь там державну мову. Для об’єктивності потрібно сказати, що Г. Михайленко свій виступ «пробекав» все таки з папірця українською.

Видно, що Ю. Чмирь і досі продовжує сповідувати ідеї донецьких регіоналів, які були так добре зафіксовані "релігійною поведінкою" В. Януковича на початку його президентства, коли "московські попи"– наше "всьо", а реальні релігійна ситуація в Україні, яка знайшла адекватне відображення в українському законодавстві – та "по-фєні" нам. Дозволю собі нагадати оте банальне – з релігійної точки зору українська нація у нас не "православна під російською церквою", а реально багатоконфесійна. І саме цей момент багатоконфесійності зафіксовано у законі "Про свободу совісті та релігійні організації" (1991), міра покарання за порушення якого потім відображається у відповідних статтях Кримінального кодексу.

Цікаво, що керівництво Сумського державного університету, розуміючи (чи відчуваючи) факт порушення українського законодавства почало настійливо прохати викладачів релігієзнавства прийти на ці урочистості. Мабуть для створення хоч уявного образу такого необхідного за законодавством розмаїття (тільки ось не зрозуміло в якій якості – чи то як науковців, чи то як атеїстів, але вже точно не як представників інших конфесій).

І останнє. Не говоріть, що облдержадміністрація тут ні при чому, а то все керівництво СумДУ "напартачило". Якщо когось не хоче бачити єпископ Євлогій, то це – закон для Ю. Чмиря, а якщо когось не хоче бачити Ю. Чмирь, то, вибачте, але й керівництво СумДУ представників таких церков запросити самовільно не посміє.

Ну і що, запитаєте Ви? Та нічого. Банальна чергова фіксація чергового "плювання" влади з партії регіонів на українські закони. Але з можливими правовоми наслідками. Та це вже, коли "ображені" церкви посміють.