Повага не залежить від гендеру і безумовно радує факт укорінення в українському суспільстві думки, що на рівні права і можливості заслуговує абсолютно кожна людина, незалежно від статі чи будь-яких інших обставин. Саме про це покликана інформувати громадськість «Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року», затверджена Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, коли все ще мовиться про гендерну нерівність, більшість людей в першу чергу думає саме про жінок. Проте є категорія дискримінації, де ключовою є не стать, а ейджизм – вік. Він може бути пов’язаним як з формальними, так і неформальними сферами життя, але найчастіше стосується саме працевлаштування. І відчути його на собі може як вчорашній студент, так і працівник з багаторічним досвідом.

Якщо до особи, все ж була застосована дискримінація, вона має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини та\або до суду, у визначеному законом порядку.

Разом з тим, Кодекс законів про працю забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, порушення принципу рівності, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від кольору шкіри, політичних та релігійних переконань тощо. І за такі прецеденти з боку роботодавця передбачені штрафні санкції.

Водночас в Україні на законодавчому рівні заборонено в оголошеннях про вакантну посаду вказувати бажаний вік кандидата. Ба більше, Закон України «Про рекламу» передбачає за таке порушення штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на час виявлення порушення.

Відтак, визначальним в подібній ситуації є бажання особи довести свою правоту й змусити винних відповідати за свою незаконну позицію.