Україна і наше майбутнє сьогодні залежать від ЗСУ та зброї, яку ми отримаємо від наших партнерів. Завтра, після нашої Перемоги, держава залежатиме від рішень, які сьогодні приймають у владі не військові.
Всі багато говорять про відновлення України. Президент створив Національну раду, підготовлено різні варіанти проєктів, заявлено сотні мільйонів збитків, проведено численні форуми, презентації та перемовини. Але єдиного бачення стратегії поки що немає. Цей факт до форуму в Лугано засмучував, після нього — викликає багато запитань.
Нам критично потрібно шукати відповіді, щоб представлений урядовий План відновлення України замінити на реальну, ефективну й успішну для України стратегію, яка базуватиметься на чіткій співдії центральної та муніципальної влад із міжнародними донорами.
Отже: Що маємо робити?

Захищати
Ми переможемо. Але після Перемоги мусимо бути готовими до війни. І вже в умовах такої готовності — продовжувати будувати себе нових. Не знайшла у програмі «Зміцнення оборони і безпеки» Плану відновлення України, презентованого урядом у Лугано, прямо визначеного першочергового кроку — системного захисту українського неба. Тим більше підтвердженого фінансово. Хоча саме загроза з повітря стримує багатьох від інвестування в Україну та відбудови вже зараз. Понад те, в Німеччині, за інформацією ЗМІ, шукають таке рішення для себе. Тому для відновлення це must be в будь-якому випадку. Далі — завжди сильна армія і готова до захисту країна.
 
Створювати
Всі одностайні в тому, що необхідно будувати житло для розселення людей, котрі втратили свої будинки внаслідок війни. Але досі точиться запекла внутрішня дискусія про види і терміни його реалізації, принципи підходу до компенсації вартості власникам, про майбутню власність нової інфраструктури, рівень та джерела відновлення виробництв у бізнесі.
Певна річ, терміни початку і види будівництва залежатимуть від типу територій, на яких воно буде проводитися. Їх, як відомо, чотири: тилові області, визволені, території в районі активних бойових дій та тимчасово окуповані. Про це зазначено і в урядовому Плані відновлення.
Очевидно, що 116 тисяч житлових будинків, у яких мешкали близько 3,5 мільйона громадян, інфраструктурні об’єкти (7 тис. км залізничних колій, 350 мостів, 23 злітні смуги, 19 нафтосховищ, тисячі медичних, освітніх і адміністративних будівель) відновлюватимуться поетапно. А ось 331 об’єкт критичної інфраструктури у сфері теплопостачання (в тому числі чотири повністю зруйнованих і п’ять значно пошкоджених ТЕЦ) слід відновити чи відбудувати вже до початку опалювального сезону.
Статистика говорить про 228 знищених великих промислових об’єктів, зниження рівня завантаженості виробничих потужностей на 40%, релокацію понад 600 виробництв у тилові області. Доки всі рахують збитки і планують відбудову, слід пам’ятати, що державна та муніципальна влада мають свої завдання, визначені їхніми повноваженнями, які повинні взаємодоповнюватись і не дублюватися. Тому вже зараз мають бути сформовані умови для створення виробництв вищого, ніж знищені, технологічного рівня, для стимулювання в Україні розвитку тих сфер, продукцію яких світ готовий сьогодні купувати за найвищою ціною.
 
Розвивати
Потрібно створити умови (в тому числі й психологічні) для відновлення, життя та розвитку людей. У Києві вже зараз міжнародні фахівці навчають наших психологів працювати з особами, котрі вийшли з окупації, із зони бойових дій, створено центри роботи з такими людьми. Маріупольці створюють свої центри в різних областях для допомоги своїм. Це тільки перші кроки в необхідній постійній допомозі людям, які будуть відбудовувати та створювати нову Україну. Можуть обговорюватися система і підходи до такої допомоги, але сама вона — обов’язкова.
В областях, які масово прийняли тимчасово переміщених осіб, уже б мали бути створені умови для нормального мешкання людей і їх соціалізації. Ключове — мали б бути, але рішення не системні. В Чернівецькій області, наприклад, військова адміністрація вже добудовує об’єкти, які забезпечуватимуть сім’ям можливість жити, а не виживати. Нові об’єкти мають розміщуватися поруч із соціальною інфраструктурою та (обов’язково!) супроводжуватися створенням робочих місць для людей, які там житимуть. Ми не можемо будувати бараки, розселяти людей далеко від інших осередків життя, люди мають бути частиною суспільства й почуватися дотичними як до Перемоги, так і до відродження.
 
Як робити?
Тоталітарні країни можуть собі дозволити один центр прийняття рішень.
Ми ж будуємо демократію, але й залежимо від зовнішніх коштів. Тому маємо йти одночасно трьома фронтами — територіально зорієнтованою мережею громад, стратегічною центральною рамкою та взаємовигідним міжнародним партнерством.
 
Мережа громад
Децентралізація посилила місцеве самоврядування, дала громадам більше можливостей і відповідальності, що показово проявилось із початком повномасштабної війни. Органи місцевого самоврядування з перших годин вторгнення взяли на себе забезпечення Збройних сил і ТрО, будівництво укріплень усіх ліній, перевезення людей та доставку гуманітарних вантажів, взаємодопомогу й підпілля. На визволених територіях уже сьогодні йде відбудова — муніципалітетами самостійно чи з мешканцями, за підтримки центральної влади чи з міжнародними партнерами.
У кожному разі, драйвером і основою відбудови є влада громади. Створена Асоціацією міст України мережа взаємодії та синергії громад дозволяє їм разом і кожній окремо виступати з єдиною позицією. Вести діалог із державною владою всіх гілок та рівнів: питання бюджету, спрощення процедур, опалювального сезону тощо. Громади виходять на міжнародний рівень для ознайомлення зі світовим досвідом, отримання гуманітарної допомоги та укладання партнерських відносин із іноземними об’єднаннями муніципалітетів і міжнародними організаціями.
Уже працює платформа Cities4Сities, яка зв’язує українські громади з їхніми колегами в Європі. Відбувся Форум reVIVEd Ukraine — reVIVEd communities, у якому взяли участь представники європейських муніципалітетів та їх об’єднань, що задекларували свою готовність брати участь у відновленні громад України спільно з українськими громадами.
Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи підписав з Асоціацією міст України Декларацію про співпрацю у відновленні України. При цьому підкресливши необхідність спиратися під час повоєнного відновлення України саме на органи місцевого самоврядування, на громади. В Європейському Союзі спільно з місцевим самоврядуванням України створено Європейський альянс міст і регіонів за відбудову України.
 
Стратегічна центральна рамка
Громади, понад 200 яких мали Магдебурзьке право, відбудовуються вже сьогодні та шукають можливостей на майбутнє. Центральна влада мусить законодавчо забезпечити необхідні умови для ефективного і швидкого відродження всієї території України.
Гарантування прав, безпека та безпечність, умови для стрімкого економічного розвитку — це повноваження центральних органів влади, виконання яких є обов’язком народних депутатів та урядовців. Держава має бути інституційно спроможна виконувати свої функції.
У 17 програмах урядового Плану відновлення побачила тільки декларації, окремі з яких викликають питання з приводу їхньої ефективності. Так, у блоці, котрий стосується фінансової системи, йдеться виключно про горизонтальну систему вирівнювання спроможності громад. Хоч Асоціація міст України й експерти подавали пропозиції про перехід в умовах війни і післявоєнної відбудови на вертикально-горизонтальну систему вирівнювання. Ми мусимо зберегти стимули для громад-донорів нарощувати свої доходи, підтримати дотаційні громади до межі спроможності, але не формувати з них утриманців за рахунок інших. Ми не маємо права повертатися до радянщини, зупинити розвиток.
Заявлене механічне скорочення міністерств і кількості держслужбовців викликає стурбованість стосовно ефективності майбутньої системи державного управління. Завдання «забезпечення ринкового рівня компенсації» службовців без визначення їхніх КРІ та конкретних цілей не сформує спроможність держави, а продовжить безрезультативність реформ минулого.
Урядовий План відновлення України, презентований у Лугано, — це про процес, про забезпечення роботою розробників того Плану, але не про результат. Не про забезпечення прав громадян і бізнесу, не про виконання обов’язків державою.
 
Взаємовигідне міжнародне партнерство
Заява Конгресу регіонів ЄС про створення Європейського альянсу міст і регіонів за відбудову України (Альянс), в організації якого взяла участь і Асоціація міст України, логічна, — ми цікаві світу для співпраці. Чи зможемо реалізувати цей інтерес не тільки для виграшу у війні, а й для відродження України опісля, залежить лише від нас.
Ми зможемо приєднати реальний третій фронт (міжнародний) до наших двох (муніципального та центрального), тільки коли станемо Заходу позитивно зрозумілими. Крім встановлення законодавчих норм для ефективного відновлення, міжнародним партнерам потрібні ще як мінімум дві речі: доступ до органу прийняття рішень щодо інвестованих ресурсів та прозорість у фінансових відносинах.
Доступ до органу прийняття рішень іноземним партнерам міг би бути наданий у разі введення до складу Національної ради з відновлення України при президентові України представників міжнародних структур. Але у складі Нацради такого представництва немає. Тому не дивно, що європейці знайшли інший шлях — від громад. Через створення Альянсу як сходинки на шляху до світової платформи співпраці з Україною в її відновленні.
Для України важливо без амбіцій і емоцій вибудувати комунікацію взаємної співпраці та відносин win-win між усіма зацікавленими учасниками процесу відновлення. Одна з двох частин публічної влади — місцеве самоврядування — вже доєдналася до створення ефективної системи взаємодії з нашими міжнародними партнерами, черга за центральною владою.
Обов’язковою умовою співпраці є прозорість залучення, розподілу та використання коштів. Інформація щодо кожного з цих етапів має бути відкритою для всіх учасників. Технології, які застосовуються сьогодні на рівні держави, підтверджують, що в Україні це зробити не просто реально, а найлегше в Європі. Ми маємо «Дію», а отже повинні створити програмне забезпечення з «відкритим обличчям» вже зараз, ще до запуску світової платформи.
Тимчасом у Програмі «Основи відновлення: Цифрова держава» урядового Плану немає рішень, які забезпечуватимуть довіру у відносинах та «чисте» використання коштів у процесі відновлення. Але якщо не запропонувати такого механізму моніторингу, ми можемо втратити зовнішні фінансові ресурси для всієї країни.
 
Задля чого робити?
Сьогодні демократичний світ у боротьбі з однією з найбільших армій світу поряд з Україною, бо захищає не тільки нас, а й себе. Після Перемоги гостра потреба витрачати ресурси на Україну відпаде. Але залишиться зацікавленість, реалізація якої можлива буде виключно після нашої якісної роботи над помилками попередніх 30 років та в разі системної й інтенсивної внутрішньої роботи на відродження.
Ми маємо три джерела зростання: культура, економіка, безпека.
 
Культура
Успішні країни не витрачають на культуру, а інвестують у неї, поширюють її через економічні відносини як власні переваги у глобальному світовому ринку. І нам є чим ділитися. Але в урядовому Плані відновлення України культуру видно за плечима спорту в їхній спільній програмі тільки як напрям для «освоєння» коштів. Без створення системи сили нації. Тому нагадаю: відродження відбудеться, коли культура буде не нашими витратами, а джерелом розвитку кожного з нас, України і світу.
 
Економіка
Україна залишається ринком для збуту і постачання товарів та послуг міжнародним корпораціям. Ми маємо багато активів, якими можемо забезпечувати світові потреби, тож цікаві для інвестицій. Але цього мало. Бізнес почав тікати з України ще задовго до війни, і його не стримують запропоновані в урядовому Плані умови. Реальних змін уряд у Лугано не запропонував. Понад те, очевидно, в урядовців немає розуміння шляху, а триває імітація бурхливої діяльності.
І це тоді, коли економічний успіх залежить не від ресурсних можливостей того чи іншого суб’єкта, а від готовності та вміння вирішувати питання й проблеми, що стоять перед світом.
Десять найбільших ринків світу сьогодні — це: голод, бідність, маразм урядів, дефіцит енергії та води, свобода, старість, здоров’я, комунікації, стимулювання мрій про краще життя, любов і дружба. Вони можуть здаватися нам дивними чи неможливими, але саме за них готовий платити світ, і саме вони мають визначати напрям стратегічного розвитку нашої економіки. Тим більше що задовольнити ми зможемо значну частину перелічених ринків, і це не тільки голод, свобода, енергія та ІТ як комунікації, це ще й як мінімум маразм урядів.
 
Безпека
Сила і досвід Збройних сил України вже зараз дуже цікаві міжнародним союзам та безпековим об’єднанням. Важливо створити стратегічну систему безпеки, яка базуватиметься не тільки на ЗСУ, а й на геополітичних інтересах країн, на зацікавленості наших партнерів в Україні.
В урядовому Плані відновлення нічого немає про світову геополітику, про суб’єктивізацію України, про використання майбутніх можливостей.
Нам Бог дав землю в найкращому місці та з безцінними ресурсами, ми маємо нарешті навчитися капіталізувати їх на користь усіх громадян України. Ефективні зміни економічних умов, прозорість і гарантування прав зацікавлять потужних іноземних інвесторів заходити в Україну капіталом, який вони захочуть зберегти в майбутньому. І це теж наша безпека.
Наше географічне розташування — це не тільки загроза з боку Росії, яка примусить нас стати прагматичними, стрижневими та сильними, це ще й великі можливості для вибудовування відносин зі світом. Ми маємо знаходити і створювати нові рішення, нові союзи, нові джерела сили для себе та для наших партнерів у великому світі геополітики.
…Якщо відновлення — це тільки про будівництво, то воно апріорі не зможе забезпечити розвиток високого рівня. Післявоєнна Україна має базуватися на мережі спроможних громад, а система прийняття рішень на всіх рівнях має бути змінена на краще відносно довоєнної корупційної моделі. Забезпечення зазначених позицій і співдія всієї публічної влади та міжнародних партнерів зроблять відродження України реальним.