Він принесе й нові радощі, й нові турботи. Але він підтвердить істину: всі ми на рік - хто виріс, а хто й постарів…
Але Новий рік-це, в першу чергу, свято. Із святом Вас, шановні друзі-читачі. Здоров’я міцного, щастя - побільше, а кохання і приємних днів - постійно…
А ці віршовані рядки - поетичний подарунок від мене…
* * *
Вітер цокав по дорозі.
Бігли хмарки вдалині…
Дві краплинки - твої сльози
Відбивалися в мені…
Чому плачеш? Звідки сльози?
Я несу тобі тепло…
І дарую «сніжні рози»,
Щоб кохання розцвіло.
Вечір тихо роздягався
І заснув він крадькома.
А ми ніжно так кохались…
Ніч…Тепло…Хоча й зима.
* * *
Роки пливуть, неначе хвилі.
Чому так швидко все мина?
І молоді були, й щасливі.
Тепер попереду - зима…
А де поділися світанки?
Куди полинула весна?
Хмільні від поцілунків ранки,
Які так ніжно сонце обійма…
Он там замерзла синя річка…
Круті звисають береги.
Аж ген утнулась в небо стрічка,
Загнавши води аж туди.
Всі так спішать…Все швидко лине.
І час нікому не спинить…
…А у садку мороз… й калина.
І сонний місяць мерехтить…
Роки пливуть, неначе хвилі.
Чому так швидко все мина?
І молоді були, й щасливі.
Тепер попереду - зима…
* * *
Вітер сірий
спить на лузі…
Зорі падають,
мов тінь…
І роз’їхалися друзі…
SMS - ки звідусіль..
У люстерко придивився -
скроні сніг
вже притрусив…
Народився…Одружився…
Дітей вивчив…
Книжки видав…
От і все. ..Вважай -
прожив?..
* * *
Тихо сніг літав
Бездумний.
В хмарах вітер
Вже заснув…
І стає чомусь так
Сумно…
Адже знову рік
Минув…
Цікаві матеріали читайте на сайті
:ivanzhytnyk.com
Комментарии
Макаровичу, дякую. Остання книга, як і перша, сподіваюся, буде спільною...
Теж не зовсім весело... Та це, як мовиться в Росії, "возрастное". Передостанній вірш повинен би закінчитися так:
"Народився...Одружився...
Книжки видав...
Та не всі!", бо в твоєму віці життя тільки-но розпочинається!!!