Давно цікавлюся розвитком Скандинавських держав - Фінляндією, Норвегією, Швецією. Зокрема, Фінляндія, вийшовши із складу Російської імперії, безболісно і досить швидкими темпами влилася в західно - європейський простір. Тут ніколи не створювали мегаполісів. Найпоширеніші міста із населенням у 5-10 тисяч жителів. Та головне, що життєвий рівень високий і немає величезної прірви між багатством та бідністю. І не випадково, що в рейтингу свободи преси міжнародної організації «Репортери без кордонів» Фінляндія постійно посідає перші місця, а поруч - Швеція та Норвегія.

Норвезьке місто Лїлінхаммер за кількістю жителів майже як і відомий у світі Путивль, що в Сумській області. Різниця в іншому - воно приймало зимові Олімпійські ігри, Путивль - поки що ні (сподіватимемося, що колись така честь і йому випаде ). Звичайно, для цього Лілінхаммер має розгалужену інфраструктуру : спортивні комплекси, лижні бази, готелі тощо. Цікаво, що за день тут одночасно перебувало по кілька мільйонів відвідувачів із країн усього світу. Уявімо картину: до Путивля приїхало стільки ж людей. Уявити, звичайно, можна, але не більше. Хочв в Путивлі також колись була досить солідна, державного рівня, база з біатлону. Була, але, як мовиться, загула…

До речі, в тому ж таки Лілінхаммері відсутні промислові підприємства. Немає ні заводів, ні фабрик, які б забруднювали природу, несли шкоду здоров’ю людей. Малий та середній бізнес - ось основа і складова міського бюджету. Серед не таких уже й далеких північних сусідів, гадаю, однією з найбільш привабливих європейських країн є Швеція. Безядерна. Позаблокова. В адміністративному плані розділена на 289 комун. Це осередки місцевої влади і тут гуртом працюють (підкреслю - гуртом) різні політичні партії. Вони «не наїжджають» одна на одну, члени партії не перебігають до тієї, яка при владі. Мета у всіх єдина: зміцнювати власну країну.

Найсвятіше для влади - це державна турбота про матерів та дітей. Словом, справжнє (не на словах, а на ділі) піклування про родину. В першу чергу, протягом усього періоду вагітності майбутня мати одержує безкоштовну медичну допомогу. Опісля народження дитини, вона, або батько отримують право на 450 - ти денну оплачувану відпустку, яку за власним бажанням можна використати протягом 8 років. 360 днів батьки - відпускники мають 85 відсотків від своєї зарплати, решту 90 днів - по 8 доларів за добу. Для заохочення виховання дітей є й, так звана, батьківська місячна відпустка, яка обходиться у 85 відсотків середнього заробітку. Шведи мають і ще кілька вагомих пільг, головне, щоб дитина була доглянутою і виростала здоровою та освіченою.

До речі, про освіту. Державні дитячі ясла - садки, пришкільні заклади, де годують, лікують, готують дітвору до школи - безкоштовні. У 8 - ми мільйонній країні постійно навчається півтора мільйона чоловік, тобто п’ята частина всього населення. І знову переконливий факт: усі школярі безоплатно харчуються, лікуються, одержують підручники, ранці, учнівське приладдя. Вища освіта доступна для всіх і теж безкоштовна. Плюс сюди ще й стипендія для студентів у розмірі 250 доларів. Шановні читачі, хто з вас вивчив своїх дітей таким чином? Я - ні. Їздив по заробітках і не тільки…Усі медичні послуги ( операції, включаючи й на серці, безоплатні) для шведів також практично безкоштовні. За них тільки треба сплачувати від 1 до 3 відсотків власної зарплати чи пенсії.

До речі, й про пенсії. Не забувають скандинави і про своїх ветеранів, які мають дві пенсії - «народну» в розмірі 340-350 доларів, іншу - «додаткову» в середньому 1500 доларів. Розмір останньої залежить від трудового стажу, заробітку, кількості прожитих у країні років. А в середньому тут живуть: чоловіки - 76 років, жінки - 81 рік.

У нашій же державі за два десятиліття нічого не змінилося в цьому питанні. Ті хто працюють, фактично не дбають про свою майбутню пенсію, а продовжують безперспективно розраховувати на державу, або ж роботодавця. А конкретні роботодавці (держава теж) і надалі не збираються нести відповідальність за пенсійне забезпечення своїх працівників. Звідси й досі не поборені ( чи вдасться з цим справитися?) виплати в «конвертах».

Безперечно, роботодавці в основному сплачують вагомі суми внесків до державного Пенсійного фонду, відшкодовують йому значні суми витрат на виплату й доставку державних пенсій усім, хто вже відпрацював. Однак, практично ніхто з них не дбає про пенсії своїх конкретних працівників, які віддають роботі на цього власника, а чи й державу більшу частину свого життя.

У країнах, про які я розповідаю, майбутня ж пенсія - це законна виплата винагороди трудівникові, який заслужив за свою працю. Працю, результати якою використовуються державою зараз. Запропонована ж модель реформування нашої пенсійної реформи, на жаль, поки що не відповідає пенсійним очікуванням людей та фінансовим можливостям держави. І над реформою, яку запровадили вже, і яка, безсумнівно, потрібна, необхідно ще добре попрацювати і уряду, й народним депутатам.

Звичайно, щоб так жити, як живуть скандинави, слід мати сильні економічну та законодавчі бази. Зазначу, що тут ніхто з чиновників ( навіть з найвищих кабінетів) не мають персональних літаків, дорогих автомобілів, спецлікарень, спецдач і ще багато інших «спец», які є в нашій державі для окремо обраних. І все це досягнуто без галасливих перебудов, реформувань, постійних перекроювань конституцій. Принцип сталий: увесь народ повинен жити добре, мати достаток і благополуччя, а не тільки окремий гурт так званої еліти.

Можливо, за 20 років такого життя і не збудуєш. Можливо…Але навіщо винаходити велосипед у розвитку нашої країни? Вивчити досвід скандинавських країн, взяти його за основу і впровадити в нашій неньці - Україні. Звичайно, це не так і складно. Але знову оте «але»…І в Фінляндії, і в Швеції, і в Норвегії корупція близька до нуля. На жаль, поки що такого не скажеш про нашу державу. Втім, це вже тема для інших роздумів…