Тимчасова окупація росією деяких українських територій перетворила чималу кількість громадян на бранців. Їх позбавили можливості спілкуватися рідною мовою, користуватися легітимними документи та взагалі жити за законами своєї країни.
Разом з тим, щоб зробити зв’язок людини з державою ще меншим відчутним, особу примушують скоювати злочини, які гальмують визвольний рух Збройних Сил України та допомагають агресору зміцнювати свій вплив. Перетнути межу дозволеного та приєднатися до ворога нерідко допомагає фізичний примус, рф застосовує його як альтернативу підкупу, вмовлянню, шантажу тощо.
У такому випадку людина не має можливості свідомо приймати рішення, адже відмовившись, є реальний ризик втрати здоров’я або взагалі життя. Через причинення  болю, нанесення фізичних травм чи позбавлення волі окупанти можуть знаходити нових прибічників.
Таку маніпуляцію українське законодавство кваліфікує виключно під кутом гуманізму та справедливості. Згідно зі статтею 40 Кримінального кодексу України, відповідальність за вчинене суспільно небезпечне діяння під впливом фізичного примусу не настає. Уразі встановлення всіх обставин справи, які виключають вину жертви, вона  підлягає звільненню.