Держава має багато функцій та одна з найважливіших її функцій – регуляторна. За допомогою законів та інших нормативних актів держава деякі речі забороняє, деякі обмежує, а деякі навпаки, заохочує.

Для того, щоб здійснювати політику і приймати адекватні рішення органи влади повинні мати достатньо неупередженої інформації. Треба знати.

Президент Янукович видав Указ стосовно збільшення фінансування виплат на народження дитини. Цим начебто він виконує свою передвиборчу програму.

Януковича можна зрозуміти, як людину. Як пацана: сказав – зробив. А як державного діяча – ні. Держава регулює відносини, як це цинічно не звучить, в інтересах всього суспільства, щоб виправити ситуацію. Яку ж ситуацію вони хочуть виправити? Вони кажуть, що такими діями виправляють катастрофічну демографічну ситуацію.

Насправді – ні. Януковичу просто підлабузники бояться сказати правду, а сам він аналітик слабенький. Достатньо вивчити інформацію на прикладі Сумської області. В Сумській області понад 3600 сімей, що мають трьох і більше дітей (враховуються лише сім’ї з дітьми до 18 років). За період з 2006 року (коли почали здійснюватися збільшені виплати) на обліку з’явилося близько 300 нових сімей. Вивчення соціального стану цих сімей виявило наступне.

Виявилося, що дітей народжують три категорії сімей. Кожна – десь по 30%. Перша категорія – це добре забезпечені люди. Як правило їм під сорок. Перші двоє дітей у них майже дорослі. У них «дом – полная чаша». Третя дитина для них – це повернення у молодість, своєрідна іграшка. А дуже часто – засіб скріплення сім’ї. Їхній мотиватор не гроші – а впевненість у собі.

Інша категорія – це віруючі сім’ї. За релігійними переконаннями вони не користуються запобіжними засобами. Не роблять абортів. Всі діти – від Бога. Ці люди живуть в гармонії з собою і світом. Для них мотиватором для того, щоб мати дітей є не гроші – а Віра.

Третя категорія – це асоціальні сім’ї, або мати одиначки. Особливо багато їх у сільській місцевості. Ось для них мотиватор – це гроші. Народити дитину, щоб без проблем випивати три роки (за новим законом – шість, саме скільки тривають виплати за третьою дитиною). Або щоб купити телевізор. Або – підлатати дах. Таке відчуття, що держава купує цих дітей. І трапляються дикі випадки. Везуть таку «маму» народжувати, а вона останню чарку п’є. Коли закінчаться виплати держави, маму позбавлять батьківських прав. І держава, яка утримувала маму за рахунок дитини, буде утримувати дитину за рахунок держави.

А переважна більшість молодих жінок, незважаючи на всі заохочення держави не спішать народжувати не те що третю дитину, а навіть і другу. Лише близько 10% від усіх народжень третьої дитини це звичайні сім’ї, які не потрапляють у вищеперераховані категорії.

Висновок. Держава мотивує не тих людей. Виплачуючи кошти асоціальним сім’ям держава провокує в майбутньому сирітство при живих батьках. Намагаючись покращити демографічну ситуацію уряд закладає міну під майбутнє України. Наші регулювальники поставили не той знак, не там, дуже дорогий і тепер ми не туди їдемо.

А що ж робити? Про це наступного разу.