Я пишаюся тим, що колись навчався у педуніверситеті. Колишніх студентів не буває, тож і я радію за свою альма-матер.
Нещодавно був випадок, коли студенток філфаку не пустили в гуртожиток.
Мало того, незручне питання Табачнику 8 вересня стосовно того, пускати чи не пускати студентів до гуртожитку поставив мій київський друг-журналіст, розказавши проблему з проханням прокоментувати. Не називаючи вузу. Тема якраз була не про права студентів, а про тендери.
Табачник відповів адекватно. Тим, хто не в темі, повідомляю. Табачник на прес-конференції, а потім і листом виказав своє відношення до випадків, коли студентів, що запізнилися прийти до 23-00, вночі не пускають до гуртожитків. Сказав пускати будь-коли.
Ще більш красиво зробили в педунівері.
Вони ЗВІЛЬНИЛИ вахтерку, яка не пустила студенток.
Адміністрація вузу зробила єдино правилиний вибір на користь гідності студенток. Я вдячний за це ректору Кудренку, проректорам Бугаєнку, Думчикову і, особливо, проректору з виховної роботи Тєлєтовій Світлані Григорівні. Вона як жінка зрозуміла дівчат і як представник адміністрації прийняла рішення.
Дуже не часто у конфлікті коменданта, охорони чи вахтера зі студентами адміністрація стає на бік студентів.
Це відбувається тому, що адміністрації бачать в студентах не партнерів, а в кращому випадку нерозумних і неадекватних дітей. Яких треба "строїть". Простіше всього за методами Червоної армії, тобто залякати, змусити плакати і виправдовуватись. Я начальник - ти дурак.
З цього приводу не можу не відповісти Олександру Тєлєтову, якого поважаю не лише як фахівця, а і як правдолюбця.
Проте, зараз він не правий (читайте його матеріал двома матеріалами нижче).
По перше. Табачник всього лише написав листа з розясненням вузам.
Але лист не є нормативним документом. Зміни до положень вузів мають вносити вчені ради.
По друге. Табачник листом лише закликає вузи привести власні нормативні документи у відповідність до Конституції України. Конституцію у нас змінюють часто, проте 32 статтю ще ніхто не відміняв. Там чітко вказано, що до власного житла ніхто не має права перешкоджати зайти. так само і я маю право нікого не пускати до кімнати, яку я винаймаю, без ордеру суду. Тобто можу, як в тому анекдоті:
- хто там?
- вахтер і комендант
- що ви хочете?
- поговорити
- вас там скільки?
- двоє
- ну от вдвох  і поговоріть.
Ви можете уявити собі, що в деяких гуртожитках коменданти мають дублікати ключів від кімнат, і вриваються коли заманеться? І кожен має дати відповідь самому собі: це справедливо, і чи це не гетто?
По третє. Батьки бувають різні. Хтось сам просить, щоб його дитину пороли. А я нікому не дозволю принижувати гідність моєї дитини. Я готовий захищати свою дитину і інших дітей усіма методами. Навіть такими. які не всі визнають цивілізованими.
Відповідати про своє нічне життя молода людина має перед батьками, друзями. А перш за все перд власною совістю. Але у будь якому випадку не перд бабушкою, яку зламали ще при Сталіну і яка не має вищої освіти, а лише туманні уявлення про справедливість.
По четверте. Держава дала вже справку 18-літнім студентам, що вони адекватні. Ця справка називається паспорт громадянина України. Їм дозволено не лише закохуватись, ходити в нічні клуби, пити пиво (хоч це і не добре). Їм дозволено тепер голосувати і вибирати державний та місцеві уряди. Якщо ми вважаємо їх недостатньо дорослими, то може і голосувати будемо за них? Таке вже в Сумах було. Закінчилось погано.
По пяте. Студентка Могилянки дала квітами по морді Табачнику не за його адекватне рішення стосовно гуртожитків, а за його антиукраїнську політику. Така у міністрів карма. Не всім подобаються їх рішення. І одного й того ж політика за одні рішення я можу хвалити, а за інші - критикувати. Ясно, що дівчину хтось підучив. Ясно, що це можливо занадто епатажний метод. Але якщо інакше не чують?
По шосте. Дивує миттєва реакція деяких органів студентського самоврядування. Публічні засудження студентки і спільні листи дуже схожі на зрежисовану акцію у кращих традиціях СССР. "Ми Солженціцина нє чіталі, но ми єво асуждаєм". Чомусь дивовижно так склалося, що студентські ректори вузів підписантів є членами партії регіонів. Совок ще живий, він проріс в юних душах. Це виросли ті, об чию гідність колись витерли ноги, і вони стерпіли, перемовчали. Завтра вони будуть підписувати списки студентів на відрахування за мирні виступи проти міністрів.
Так-що не все так однозначно.
Нам потрібно обговорювати зміни до документів, радитись. Напрацьовувати нові традиції. І робити це так, щоб не принижували студентів. А за міністрів хай нам буде не страшно.
А поки що є гарна новина. Сумський пед - найкращий педагогічний вуз України. Там вчать гордих вчителів. Які змінять цю країну.