Сліпий танкіст

Землякам - фронтовикам присвячую

Вони збирались зразу по війні,
Заходили в сільські холодні хати –
Чомусь цей рік, згадалося мені,
Так рада зустрічалися солдати.

Не плакали і не ридали, ні!
Поранені. Контужені, каліки…
Пянили всіх так пахощі весни,
Що з Перемогою прийшли навіки.

Один, я пам’ятаю, без ноги
Тримав цигарку лівою рукою –
Прийшов, казав він, з Курської дуги,
Де кров людей текла в полях рікою.

Сліпий танкіст, він так любив життя.
Гармошку взяв – а очі його в тузі…
Співав про ніч, кохану і дитя –
Мокріли очі в нього і у друзів.

Спливли роки – і рани не болять
У переможців, котрих вже не має,
А звуки пісні у душі бринять,
Співають друзі- і танкіст співає.

Василь Пістренко, м.Глухів.