Вижала війна

- Чом плачеш ти, моя подруга сива?
- Чом і жаль ти завдаєш мені?
Ох як не плакать – втратила ж три сина
І втратила я чоловіка на війні!

А як жили, яких пісень співали,
Трудились, веселились – все було!
Багато літ зозуля нам кувала,
Та щастя все війною перейшло.

Пішли на фронт мої всі голубочки,
Пішов у бій коханий чоловік –
Загинув він, загинули синочки,
Забути їх не можу я повік!

Тому сумую і тому я плачу,
Приходить жаль щоденно до вікна –
Чужих дітей, чужих я внуків бачу,
А от моїх всіх вижила війна.

Василь Іванович Пістренко, м.Глухів.